Я ще поки неодружений. На мою думку, для початку потрібно забезпечити своїй майбутній сім’ї житло, а тоді вже думати про дружину та дітей. тому я поїхав на заробітки за кордон, спочатку заробив на житло, а вже потім на відкриття власного бізнесу. Я завжди хотів займатися продажами, тому після покупки квартири я закупив товар, взяв в оренду контейнер на базарі та організував інтернет-магазин. Зараз я в основному працюю вдома, приймаю замовлення та опрацьовую їх, а на базарі у мене працює найманий працівник.

У мене ще є молодша сестра, їй 22 роки. Вона уже має дитину, Тимуру 1 рік. Сталося так, що її хлопець покинув, як тільки дізнався про вагітність та батьки прихистили її вдома. Сестра Іванна зараз займається своїм особистим життям, адже вона ще молода та хоче погуляти, батьки це розуміють, тому й сидять з внуком. Проте останнім часом почалися городи і їм ніколи займатися дитиною.

Одного разу вони попросили мене посидіти з племінником, мовляв, у тебе вільний графік, ти сидиш вдома. Я погодився, адже люблю свого племінника. Згодом такі прохання почастішали, а потім взагалі сталося таке, що й на голову не налазить. Мама привезла племінника до мене без попередження, мовчки зайшла в мою квартиру, розвернулась та пішла. Малий стояв та не розумів що робиться. Тоді й луснуло моє терпіння, я швидко одягнувся, взяв племінника та догнав маму. Віддав їй дитину та й пішов по своїх справах.

Все! Досить з мене! Я теж ще молодий та у мене теж є особисте життя! Скільки можна!

У нього є мама, хай займається своєю дитиною. Батьки не вміють відмовляти, але і їх теж можна зрозуміти. Вони уже не мають здоров’я, та і якщо їм так подобається дача, то хай займаються нею. Хай кожен робить свою справу і буде порядок.

Ввечері мені зателефонувала Іванна та почала сильно на мене кричати за мій вчинок. Тоді я їй доступно пояснив, що сидіти з її сином має лише вона, мене хай не просить. А якщо подібна ситуація ще раз повториться, то я викличу соціальну службу. Тоді у неї можуть відібрати батьківські права.
Сестра та батьки перестали зі мною спілкуватися. А мені реально шкода малого, передають його з рук в руки як естафетну паличку. Та він ні в чому не винен.

Згодом я дізнався, що сестра взялася за голову та все-таки почала займатися дитиною. Цікаво, надовго її вистачить?

Джерело