На днях ми йдемо з чоловіком, як на зло, в самому не дуже гарному вигляді, швидко просто вибігли з дому, – сказала мені сестра Оксана. – Роман мій якраз пакети з гіпермаркету несе з молоком та гречкою, на акцію якраз попали, три в одній руці, два в інший, я дитину за руку просто веду.

Йдемо, через калюжі перестрибуємо, взуття брудне, в болоті. Раптом зупиняється перед нами новий шикарний Лексус, двері так відкриваються, а там – Олег Очеретний сидить. Оце так зустріч, каже, привіт, а я дивлюся – ви, чи ні? Може, вас підвезти кудись?

У моєї двоюрідної сестри Оксани і її чоловіка Романа – звичайнісінька собі середньостатистична сім’я. Живуть вони, як всі, виховують дитину, дочку шести років, працюють на п’ятиденці з дев’ятої години ранку до шостої години вечора.

У матеріальному плані сім’я моєї сестри зірок особливо з неба не хапає, заробляють не багато вони зараз, звісно, але самі себе забезпечують, на життя вистачає, ніби, ні в кого допомоги не просять.

У сестри з чоловіком теж є машина, за яку вони платять кредит – правда, далеко не новий Лексус, набагато скромніше, автомобіль вони купували старенький. І чому вони пішли в цей раз за продуктами пішки? Так якось вийшло.

– І хто там в Лексусі – знайомий якийсь, чи що?

– Ну так, друг дитинства мого чоловіка Романа і колишній однокласник його, багато років вони дружили. Як тільки ми з Романом одружилися, через нього мало не розлучилися. Цей самий Олег запропонував моєму Романові вкласти чималу суму в спільний бізнес. Грошей у нас тоді, звичайно, не було, але зате була квартира, яку нам подарували батьки, як тільки ми одружилися.

– Так, звісно, я пам’ятаю, ти розповідала мені про це не раз – батьки склалися і купили на весілля квартиру.

– Ну ось! Роман мій, після того, перейнявся їдеєю свого найкращого друга, та не на жарт. Став навіть щодо кредиту дізнаватися скрізь, де тільки можна, по банках ходив тоді і по юристах бігав не раз.

Звичайно, в банку його на сміх підняли – вчорашній студент з зарплатою мізерною, на той час, просить таку велику суму грошей в борг. Кредит йому не дали, і це було цілком очікувано та прогнозовано, у чоловіка зарплата зовсім невелика, а сума йому була потрібна солідна. І він прийшов до мене – давай, мовляв, продамо нашу з тобою квартиру!

– Нічого собі! А жити де пропонував тобі твій чоловік? – з подивом поцікавилася я в своєї сестри.

– А пропонував взяти квартиру в оренду для нас. Кілька років, каже, поживемо, поки бізнес наш спільний розкрутиться і почне приносити хороший дохід нам з тобою, а потім відразу трикімнатну велику квартиру в центрі столиці купимо. Звісно, що я була категорично проти такої ідеї свого чоловіка і його друга, а як ти думаєш?

Мало того, що це просто нерозумно – продати єдину квартиру, більше у нас нічого не було, адже це все, що у нас було, наш дах над головою, так ще і як батькам після такого в очі дивитися, що я мала сказати їм і як ти думаєш вони б віднеслися б до такої ідеї? Вони люди небагаті, останні гроші вклали в це житло, пів життя працювали, щоб купити цю квартиру. Загалом, я зробила все, що могла: сховала документи, підключила всіх – і моїх батьків, і його, щоб відмовляли мого чоловіка від цієї нерозумної, на мій погляд, ідеї.

– Зрозуміло.

– Тиждень, здається, ми ще сперечалися всі, потім Роман наче трохи заспокоївся, викинув цю ідею з голови. Стали жити як і раніше. І про свого друга Олега чоловік ніколи більше ні слова не говорив. А я й не питала, звичайно. А тут ось цей друг власною персоною. На новій машині, яка більша за нашу квартири коштує, в дорогому кашеміровому пальто. Чоловік аж на лиці змінився за секунду буквально, як тільки його побачив. Звичайно, ні в якій Лексус ми не сіли. Відчуваю, мій Роман почуває себе не дуже комфортно, замовк.

За словами Оксани, в такому мовчанні вони з пакетами дійшли до будинку, де моя сестра стала розпитувати у свого чоловіка – що, врешті-решт, відбувається?

І тоді то Олег став розповідати, що знав.

Виявляється, він всі ці роки пильно спостерігав за своїм другом Олегом в соцмережах. Тоді, десять років тому, його друг знайшов інших партнерів, реалізував-таки свої ідеї. Бізнес процвітає його й досі і стрімко йде в гору, він його вже розширив, зараз буквально купається в грошах, набрав вже квартир та машин, не вилазить із закордонних поїздок.

– І ми зараз теж могли б жити так само! – заявив чоловік здивованій такій новині Оксані. – Якби ти не вперлася тоді і родичів усіх не скликала до нас додому. Жили б нормально, а не переходили з хліба на квас.

Слово за слово – домовилися до того, що Роман взагалі вважає життя з Оксаною великою помилкою в своєму житті. Вона ніколи в нього не вірила, не давала розвернутися, розправити крила, завжди все критикувала на самому початку. Якби не Оксана – Роман б зараз купався в грошах. Але шанс безповоротно втрачено, і тепер залишається тільки все життя шкодувати і рахувати якісь копійки.

Уже тиждень моя сестра зі своїм чоловіком не розмовляє. Мовчки приходить, мовчки йде, на всі питання дружини просто відмовчується або відповідає коротко, без особливого на те бажання. Так він давно не поводив себе.

– Ось скажи, я дійсно винна в тому, що так склалося наше життя? – запитує мене сестра. – Що відмовила тоді чоловіка? Не дала Романові реалізуватися? Всі проблеми в нашій сім’ї через мене? А якби він втратив квартиру і бізнес його не пішов, ми могли б зараз і без копійки сидіти. Хіба я зробила щось не правильно?

Фото ілюстративне.

Джерело