Одного разу я йшов повз меблевий магазин і побачив такий самий диван, який ми придбали у батьків дружини. Я вирішив дізнатись скільки він коштує і виявилось, що його вартість менша тридцять відсотків. Отже, ми за нього переплатили. Я попросив каталог, де побачив меблі, які ми придбали і усі вони були набагато дешевшими. Я був розлюченим, бо не сподівався, що тесть з тещею на нас наживаються.

Ми з Наталею одружились коли ще були студентами. Усі родичі і друзі говорили нам, що ще рано створювати сім’ю і з цим не потрібно поспішати. Але ми не слухали нікого, ми кохали один одного і хотіли жити разом.

Через два роки у нас народилась дочка, а через три роки – син. Наталя сиділа з дітьми, а я тим часом працював на роботі. У мене була невелика зарплата, тому довелось економити. Добре, що нам допомагали тесть з тещею. Вони сиділи з онуками і купували для них меблі.

У них був свій меблевий магазин і він приносив їм хороший дохід. Про це ми з дружиною знали, але коли Надія Іванівна з Володимиром Ігоровичем казали віддавати нам гроші за меблі і інші речі для наших ми не сперечались з ними.

Через деякий час я почав заробляти трішки краще і ми вирішили з дружиною узяти у кредит квартиру. Ми розуміли, що через це нам буде дуже важко, але ми не хотіли більше жити у орендованому житлі.

Ми купили квартиру у новобудові. Ми не мали грошей на те, щоб най найняти майстрів і тому я сам робив ремонт у квартирі. Зранку я працював на роботі, а ввечері шпаклював, фарбував, клав плитку і підлогу.

Минуло два роки і ремонт був дороблений. Ми з дружиною узяли кредит на меблі. Тесть і теща одразу запропонували нам купити у них меблі. Сказали, що віддадуть їх за закупівельною ціною. Ми зраділи і купили в них кухню, диван, шафу і дитячі меблі.

Вони говорили нам, що ми дуже вигідно купили їх. Ми їм вірили і думали, бо думали, що меблі дуже дорогі.

Одного разу я йшов повз меблевий магазин і побачив такий самий диван, який ми придбали у батьків Наталі. Я вирішив дізнатись скільки він коштує і виявилось, що його вартість менша тридцять відсотків. Отже, ми за нього переплатили. Я попросив каталог, де побачив меблі, які ми придбали і усі вони були набагато дешевшими. Я був розлюченим, бо не сподівався, що тесть з тещею на нас наживаються.

Я розповів дружині про те, що дізнався. Вона не хотіла мені вірити, але я переконав піти її у меблевий магазин, щоб побачити усе на власні очі.

Коли Наталя прийшла у меблевий магазині і запитала ціну, то була шокованою. Вона зателефонувала до батьків і попросила їх пояснити. Але вони не хотіли нічого пояснювати, через це Наталя з ними посварилась.

Надія Іванівна та Володимир Ігорович декілька днів тому телефонували до нас і просили вибачення, але Наталя сказала, що більше батьків у неї немає. Я вважаю, що вона правильно зробила, бо вони дуже негарно з нами повелись.

КІНЕЦЬ.