Олег мене підтримує й теж вважає, що зачастили до нас рідні, але їм нічого говорити не хоче. Боїться 0бразuтu свою матір, яка так цінує сімейні посиденьки

У мого чоловіка була велика родина. Двоє старших братів, які мали власні сім’ї та дітей та молодша сестра, ще незаміжня. Коли він вперше привів мене на знайомство, мені сподобалася загальна атмосфера. Усі такі дружні та привітні. Свекруха сказала, що у них так заведено: збиратися усією сім’єю на свята та гарно проводити час разом.  Пригадую я тоді ще подумала, що хочу, щоб і в нас з Олегом було так само.

Після одруження перший рік ми збиралися у свекрухи. Вони зі свекром жили у селі, мали великий просторий будинок та власне подвір’я. Ми любили приїздити до них в гості влітку, сидіти в альтанці й насолоджуватися природою.

Та відколи батьки Олега продали будинок й переїхали жити в місто в однокімнатну квартиру, усі вирішили перенести гуляння у наш дім. Аргументували це тим, що у нас з Олегом найбільша квартира, тож усім місця має вистачити.

Ось уже три роки я безперестанку готуюся на всі свята, а родичі навіть палець об палець не вдарять. Мені не важко, але накрити стіл на велику родину – це дуже затратно. Ми з чоловіком не мільйонери, до того ж досі виплачуємо кредит за квартиру. Я вже мала розмову з Олегом й просила поговорити з родичами. Якщо вони вже й приходять в гості, то можна брати із собою одну або дві готові страви. Або ж прийти раніше, щоб допомогти мені накрити на стіл. В крайньому разі, хто дуже зайнятий, нехай дає гроші на святкування.

Олег мене підтримує й теж вважає, що зачастили до нас рідні, але їм нічого говорити не хоче. Боїться образити свою матір, яка так цінує сімейні посиденьки.

Наближалося свято 8 Березня, звісно, свекруха заздалегідь зателефонувала й сказала, що всі прийдуть до нас. Тоді я вперше відмовила й пояснила, що нас з Олегом не буде вдома. Чоловік влаштовує мені сюрприз й ми поїдемо до ресторану. Як же вона розізлилася. Звинувачувала мене в тому, що я порушую сімейні традиції. Тоді я запропонувала зібратися в когось іншого із родини, тоді нічого порушувати не потрібно.

Словом, з того часу родичів у себе ми не бачили і я цьому невимовно рада. Чоловік спершу сердився й хотів помиритися, а коли відчув, що таке справжнє свято, коли не потрібно два дні мені допомагати з приготуваннями, потім прибирати квартиру до приходу гостей й ще більше після, зрозумів, що так навіть краще.

КІНЕЦЬ.