Коля зробив мені пропозицію після місяця знайомства. Я й повірити одразу не могла, що такі ідеальні чоловіки на світі бувають. А Коля був саме такий! Не пив, не курив, займався спортом. Міцний, підтягнутий, красень чоловік. А ще він добре заробляв, квартира своя, машина. І до своїх тридцяти років жодного разу не був одружений, дітей теж на боці не було.

Тому коли я почула пропозицію руки і серця, подумала, що витягла щасливий квиток. Звичайно, я відразу погодилася. На весілля з’їхалися всі родичі з мого та його боку, гуляли в найшикарнішому ресторані міста. Всі кричали нам «гірко» і бажали всіляких благ. Моя мама крадькома витирала сльози і шепотіла мені: «Доню, ти будеш найщасливішою з Колею!». І я теж у це вірила.

Першим рішенням Колі в нашому сімейному житті стало те, що я маю звільнитися з роботи та сидіти вдома. В принципі, посада бухгалтера в скромній конторі мене теж мало влаштовувала, і я з радістю погодилася.

Я з завзяттям почала дбати про наше з Колею сімейне вогнище. Готувала, прала, прибирала. До приходу чоловіка намагалася ще підфарбуватися і переодягнутися: щоб Миколи завжди зустрічала ідеальна дружина.

Його все влаштовувало приблизно тиждень. А потім він зробив мені зауваження:

– А навіщо ти вдома фарбуєшся? Тільки косметику переводиш, вона ж шалених грошей коштує.

Я лише посміхнулася. Особливо дорогої косметики у мене не було, та й хіба погано, що дружина красива ?

Перший тривожний дзвінок був приблизно через місяць, коли в мене скінчилися свої гроші, що залишилися після розрахунку в бухгалтерії. Ні, на їжу та комуналку Коля давав деяку суму, але при цьому завжди скрупульозно вивчав чеки. Я спочатку це не сприймала всерйоз. І ось мені довелося попросити в нього грошей на манікюр.

– А навіщо тобі манікюр? – щиро здивувався він, – ти ж удома сидиш! Тим більше, на вихідні ми поїдемо до твоєї мами копати картоплю. Тут не до манікюрів.

Я тоді губи надула, а потім подумала, що чоловік має рацію. Потім приведу руки до ладу, після села.

Треба сказати, моя мама просто обожнювала Колю. Вони з ним так мило розмовляли, Коля та дров міг наколоти, і води до лазні принести. Золотий хлопець! “Пощастило тобі, доню”, – повторювала вона.

Подруги мої мені заздрили – адже їм доводиться орати на своїх роботах за копійки. А я в хорошій квартирі живу, на всьому готовенькому, на гарній машині чоловік мене возить.

Але я згодом усе більше замислювалася. Грошей на власні витрати він мені так і не давав, тільки на господарські потреби. І завжди вимагав чеки. Якось Коля побачив чек, де я купила собі спідню білизну. Не таку вже й дорогу, між іншим. Змогла заощадити: замість яловичини курку купила та овочів із фруктами менше. Микола все це зіставив і почав мене звітувати, що я хочу вгробити його здоров’я. Йому потрібно їсти лише якісні продукти та у великій кількості.

Даремно я намагалася його переконати, що білизна теж річ необхідна. Але він гнув свою лінію. Ні, не кричав – занудно і довго пояснював мені, яка я марнотратка.

Якось він помітив розводи на дзеркалі і скривився – мовляв, непорядок. А коли побачив біля дивана мої шкарпетки, то в нього сталася істерика.

– Це мужиків дорікають у неохайності, а ти ж жінка! Хіба так можна?! – кричав він.

І я знову намагалася пояснити, що шкарпетки я зняла щойно перед його приходом, щоб ніжки відпочили, адже я весь день щось по дому роблю.

– Та що ти робиш? – репетував Коля, – ти ледарка справжнісінька. Ліжко криво застеляєш, шампунь у ванній не закриваєш. А ще в тебе каструля потемніла. Моя мама такого б собі ніколи не дозволила!

Слід сказати, розмови про маму взагалі часто виникали. Його мама була для нього ідеалом.

Якось я не витримала і почала репетувати йому у відповідь, що мені набридло його занудство, і взагалі я на роботу виходжу, щоб не залежати від нього. Коля навіть почервонів: «А хто мені сніданки, обіди та вечері готуватиме? Ти ж знаєш, що я їм тільки домашнє». І справді, він навіть на обід приїжджав додому, благо офіс поруч.

Мене його питання взагалі з колії вибило.

– У їдальні теж смачно годують, – буркнула я.

Микола обізвав мене безсердечною, а ще вирішив, що я хочу, щоб у нього розвинулася виразка. А потім взагалі підозріло витріщився на мене: може, у мене коханець завівся? І це я через нього хочу на роботу бігати, щоби з ним простіше було зустрічатися?

Я була в шоці. Обізвала чоловіка дурнем та скупердяєм і пішла жити до подруги, а через день на розлучення подала. Подруга дивувалась, мама, дізнавшись про моє рішення, переконувала повернутися до чоловіка. Усі знайомі крутили біля скроні, мовляв, зажралася дама. Такий ідеальний чоловік у неї, а вона носом крутить.

А я нікого не слухала. Мені стало зрозуміло, що я дуже поспішила вийти заміж, до пуття не дізнавшись людину.

За місяць нас розвели з Миколою. Зараз працюю у хорошій компанії, отримую непогано, винаймаю квартиру. Іноді згадую сімейне життя і розумію, що наступного разу я заміж, мабуть, не піду. А раптом знову такий «ідеальний» потрапить?

Мене тільки одна загадка терзала весь цей час: чому за такої патологічної жадібності Коля влаштував нам пишне весілля? І лише за рік дізналася, що за все тоді заплатила колишня свекруха. Хотіла, мабуть, сина збагрити, знала, що за диво в неї виросло.

КІНЕЦЬ.