Побачив документи на нашу квартиру. Швиденько переглянув вміст, а потім мало не зомлів від побаченого. Виявляється квартира оформлена на тещу. Коли вся родина зібралася за столом, запитав їх, що означає моя знахідка.

Мені пощастило із тещею. Галина Василівна прийняла мене за рідного сина. Завжди проявляла турботу, якщо я сперечався з її донькою, то теща ставала на мою сторону. В разі якоїсь потреби, вона без зайвих роздумів приходила на допомогу. Та найголовніше – ніколи не вмішувалася у наші з Юлею стосунки.

Нещодавно я зробив дівчині пропозицію. Ми вирішили не робити пишне гуляння, а відсвяткувати у тісному сімейному колі. Після церемонії зібралися в ресторані, гарно проводили час, слухали поздоровлення від рідних. Коли настала черга Галини Василівни сказати слова привітання ми всі затихли в очікуванні приємних слів. Та натомість отримали надзвичайний подарунок.

Батьки Юлі купили нам квартиру й вручили ключі від житла. Вони попередили сватів, що дають нам дім, а ті повинні допомогти з ремонтом. Я навіть мріяти не смів пор власне житло, а тут одразу розпочнемо сімейне життя у своєму куточку.

На час, поки у квартирі тривали ремонтні роботи, ми з Юлею переїхали до її батьків. Вдень я ходив на роботу, а ввечері їхав на квартиру, де робив ремонт зі своїм батьком. Таке життя неабияк виснажувало та я знав заради чого це роблю.

Моя впевненість у щасливому майбутньому рухнула в одну мить. Мені потрібно було на роботу занести свідоцтво про шлюб. В обід заїхав на квартиру, але документу ніде не було. Зателефонував до дружини, вона розповіла, де шукати. Відкрив потрібну шафу, почав переглядати й побачив документи на нашу квартиру.

Швиденько переглянув вміст, а потім мало не зомлів від побаченого. Виявляється квартира оформлена на тещу. Я думав, що цьому є логічне пояснення, тому зачекав до вечора. Коли вся родина зібралася за столом, запитав їх, що означає моя знахідка.

-Те й означає. Квартиру я оформила на себе, так безпечніше – спокійно пояснила теща.

А яка загроза може бути, якщо ви оформите власність на Юлю? – не заспокоювався я.

-Синку, життя непередбачуване. Сьогодні ви кохаєте один одного, а завтра ні. Я не хочу, щоб моя дитина залишилася біля розбитого корита. Тому у будь-якому випадку квартира належатиме їй.

-Тобто ви не впевнені, що ми проживемо разом до кінця наших днів? Думаєте наш шлюб якась розвага чи що? – я розгнівався не на жарт. – Ти знала про вчинок матері?

Юля дивилася на мене зляканими очима. Вона не наважувалася відповісти й лише мовчки кивнула головою.

-А те що мої батьки роблять ремонт для вашої з Юлею квартири це нормально?

Мені ніхто нічого не відповів. Я не мав бажання залишатися у цій квартирі біля цих людей. Зібрав свої речі та повернувся до батьків. Я не чекав такої підлості від коханої. Що буде з нашим шлюбом я не знаю, але назад повернуся лише за умови, що квартиру оформлять на нас обох. Я теж повинен себе застрахувати на майбутнє, до того ж ремонт обійдеться в таку ж суму, що і квартира.

КІНЕЦЬ.