Рішення суду здивувало обидві сторони. У суд Ігор подав довідки про те, що заробляє понад 30 тисяч гривень, тоді як колишня дружина вже три роки не працювала. З цього ж періоду заробітки Ксенії перестали бути офіційними. Вона займалася тим, що робила манікюр вдома. Випадкові заробітки розбавлялися продажем сувенірних упаковок і бантиків, які вона продавала через інтернет. Ігор же мав чотирикімнатну квартиру, одна з кімнат належала дитині

Ситуація розпочалася банально. А закінчилася неординарно. Колишня дружина заявила на аліменти.

А чоловік у відповідь теж подав позов. Про визначення місця проживання дитини з ним.

У суд батько дитини Ігор подав довідки про те, що заробляє понад 30 тисяч гривень, тоді як колишня дружина вже три роки не працювала. З цього ж періоду заробітки Ксенії перестали бути офіційними.

Вона займалася тим, що робила манікюр вдома. Випадкові заробітки розбавлялися продажем сувенірних упаковок і бантиків, які вона продавала через інтернет.

Батько був готовий до суду.

Мав чотирикімнатну квартиру, одна з кімнат належала дитині. У ній було все, що потрібне. Ліжко, іграшки. Дочка часто приходила до нього і залишалася кілька днів.

Колишня жила в однокімнатній орендованій квартирі. Із донькою спали на одному ліжку. За кількістю іграшок та зручностей для дитини ця житлова площа явно програвала. Зустрічний позов від Ігоря з’явився через образу на колишню дружину. Адже він справно платив аліменти усі шість років. Неофіційно, без рішення.

Гроші переводилися на карту або просто віддавалися. Він купував іграшки та оплачував секції, дитячий садок. Раз на рік купував квитки своїй колишній дружині та дочці, щоб вони кудись злітали та відпочили.

Все, що йому потрібно було, – зібрати чеки, або роздрукувати електронні платежі з мобільного додатку банку.

Суддею виявився чоловік.

Він одразу з недовірою сприйняв слова Ксенії про те, що їй потрібні «захмарні суми» на утримання дочки.

І сказав ніби жартома: «Я дивлюся, що дитину батько тільки й забезпечує. Тож дівчинці з ним треба жити, а не з вами».

Ігор зачепився за цю фразу судді і, не довго думаючи, подав зустрічний позов, про визначення місця проживання дитини – з татом.

На додачу до всього, сходив до психолога і взяв висновок про те, що дитина може жити з ним. Дочці та батькові комфортно разом.

Рішення суду здивувало обидві сторони.

Піддана «не всерйоз» заява Ігоря мала успіх. І суддя задовольнив його позов, визначивши місце проживання дитини з татом. А колишній дружині у зв’язку з цим взагалі було відмовлено в аліментах.

Що зараз робити, думають і батько, і мама дитини.

Насправді, тато був цілком задоволений тим, що його дочка живе з матір’ю. І забезпечувати свою дитину грошима не складало для нього труда. А мати пошкодувала, що пожадувала з аліментами.

Тому зараз позивач та відповідач вирішують, що написати в апеляцію, і як пояснити вищому суду, що такі вимоги були несерйозними.

Ігор хотів провчити дружину і подав позов, щоб дитина жила з ним. Тепер не знає, що робити та як виховувати донечку.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.


Джерело