Сьогодні чоловік знайшов мою волосину на спинці дивана, заявив: “Ще раз побачу – розлучуся!” Волав, як вулична баба. Квартира Петра, він може так зробити. Я думала, що мені дуже пощастило

Сьогодні чоловік Петро знайшов мою волосину на спинці дивана, заявив: “Ще раз побачу – розлучуся!” Волав, як вулична баба. Не думала, що він на це здатний.

Зазвичай Петя тиха і врівноважена людина. При мені навіть ніколи і слівця міцного не вживав. Завжди був ввічливим та уважним.

Я думала, що мені дуже пощастило, бо у багатьох моїх подруг шлюби вже розпалися. Я не думала, що це мене може торкнутися. Та ще й через що!

Ми з чоловіком одружилися два місяці тому. Зустрічалися до того часу близько трьох років. Завжди все було бездоганно. Петро був найкращим для мене. Між нами були тільки коханні і розуміння. До вчорашнього випадку.

У мене довге хвилясте русяве волосся, чоловікові воно завжди подобалося. Петро ніколи не був проти довгого волосся, і жінки з короткою стрижкою йому ніколи не подобалися. Про це він казав мені неодноразово.

А вчора він мені закотив справжню виставу: Петя на спинці дивана знайшов ОДНУ довгу мою волосину.

Його це прям підкинуло! До того я такого за ним не помічала. Він волав на мене голосно. Казав, що я неохайна і скрізь залишаю своє волосся. Що це його виводить з себе. Що я нічого не роблю, хоч я, як і він, працюю. І іноді у мене заробіток виходить більший, ніж у нього.

І заявив: “Ще раз побачу подібне – розлучуся з тобою!”

Ось що мені тепер робити? Що за заскок такий у чоловіка? Я його люблю, розлучатися з ним не хочу. І як бути? Я хотіла з ним сім’ю та дітей, а тепер ось так. Я просто не впізнала свого Петю.

Вчора я реально вперше плакала через нього, точніше через його оцю сцену. Не думала, що таке може бути. Все це взагалі немає ніякого сенсу. Ми навіть спали на різних ліжках, вперше за ці роки.

Що нас далі чекає? Іти зараз чи все ж таки налагодиться все між нами?

Сьогодні не розмовляє зі мною. Поводиться так, наче це я вчора на нього репетувала. Наче це я у всьому винна.

Приготувала йому сніданок. Їсти не став, пішов на роботу, лише попивши порожньої кави.

Я зараз теж на роботі поки що, голова взагалі не розуміє нічого, гадаю, що буде ввечері. І як усе виправити. Переживаю за одне, що прийду додому, а там за дверима стоїть моя валіза вже зібрана чоловіком.

Квартира Петра, він може так зробити. Ще не вистачало в такий час на вулиці залишитися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело