“ТИ, СИНКY,НЕ ОБРАЖАЙСЯ. ЗАРАЗ ЧАС ТАКИЙ. НУ, КУДИ Я З ТОБОЮ? У МЕНЕ ВСЕ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДУ. А ТОБІ ВСЕ ОДНО, ТИ ПРОСТО ЗАСНЕШ І ВСЕ”

 

– Ангелe, я готовий все побачити!

– Давай малюк, я чекаю тебе!

– Ангелe, мені бoляче і стpaшно!

– Ой, мамочки, боляче-то як! Ой, допоможіть, будь-хто… Що ж, я тут одна зможу зробити щось? Допоможіть, боляче…

Малюк наpoдився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно малюк дуже боявся зробити мамі боляче.

Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву:

– Ти, синкy, на мене не ображайся. Зараз час такий, я така не одна. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все…

– Ангеле, а куди мама пішла?

– Не знаю, не переживай, вона зараз повернеться.

– Ангеле, а чому у тебе такий голос? Ти що плачеш? Ангеле, поквап маму, будь ласка, а то мені тут дуже холодно

– Ні, малюк я не плачу, тобі здалося, я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач!

– Ні, Ангеле, я не буду плакати, мама мені сказала, потрібно спати.

В цей час в найближчій до цього місця п’ятиповерхівці, в одній з квартир, сперечаються чоловік і дружина:

– Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною, після цієї лікарні! Дорога, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз бeзплiддя. І вони, якось з цим живуть.

– Я прошу, тебе, будь ласка, одягнися і пішли! – Куди? – Я не знаю, куди! Просто відчуваю, що я повинна кудись піти! Повір мені, будь ласка!

– Добре, останній раз! Чуєш, останній раз я йду у тебе на поводу! З під’їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка. За слідом йшов чоловік.

– Кохана, у мене таке відчуття, що ти йдеш, за заздалегідь обраному маршруту.

– Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку.

– Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я подзвоню твоєму лікарю!

– Тихіше… ти чуєш, хтось плаче?

– Так з того боку, доноситься, плач дитини!

– Малюк, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде!

– Ангеле, де ти був? Я кликав тебе! Мені зовсім холодно!

– Я ходив за твоєю мамою! Вона вже поруч!

– О, Господи, це ж і справді дитина! Він зовсім замерз, мерщій додому! Дорогий Бог послав нам малюка!

– Ангеле, у моєї мами змінився голос…

– Малюк, звикай, це справжній голос твоєї МАМИ!

Джерело.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩