Так сталося, що моя сестра ще кілька років тому дуже вдало вийшла заміж. Вона завжди вміла прилаштовувати себе. Ми – вихідці з села.

Мої батьки прості люди, виживали як могли, не у всіх, нажаль, є ця підприємницька жилка.

Мама все життя працювала на фермі, батько трактористом, на життя вистачало. Ми з чоловіком теж зараз в селі живемо. Вже 10 років як одружені і все наче нормально.

Таких особливих достатків немає, та разом з тим не бідуємо. І тут, бажана і планована дитина, хлопчик, справжній богатир. Не без труднощів, але ж в кого їх не буває.

Так от, до чого веду. Молока не було в мене, зовсім, враховуючи, що пологи важкі, не було. Ну і годували дитину сумішами, а потім перейшли на прикорм.

Звісно для нас це були витрати, довелося і корову взяти, і часу стало менше. І влітку вирішили ми похресиити Русланчика. За хрещену взяли мою сестру Валю.

Я не скажу, що прямо горіла бажанням, але вона сама дуже хотіла, а я більше особливо ні з ким не спілкуюся. Враховуючи, що це було літо, ми організували пікнік, картопля шашлик, зелень.

Скромно, але хто як може. І тут заявляється Валя, відхрестили, все б нічого, але вона якийсь дивний конкурс влаштувала з подарунками.

В плані того, що просила подарунки відразу не давати, а опісля, всі разом. Ну взяла слово, сказала тост і почала обдаровувати дитя.

Дорогу машину на акумуляторі, шкіряні кросівки, дитячий планшет, такий, що співає і мультики показує, торт, тисяч за 5, не менше.

Звісно всім іншим було соромно, адже село в нас скромне, люди теж не багаті, тому на її фоні інші подарунки виглядали безглуздо і дуже непримітно.

Я промовчала тоді. Але після того стався ще випадок, на день народження сина, в 2 рочки, вона йому подарувала залізну дорогу, в кімнату 12 квадратів вона не влазить.

Я пожартувала за столом, що хрещена вгодила, подарунок в кімнату не влазить. Ну а вона образилася, каже: “То тепер ще й хату вам, будувати, взагалі обнагліли”.

Ну ясно ж, що я не те мала на увазі. Та біда в тому, що через Валю тепер інші гості не хочуть до нас іти на свята.

Вона, як то кажуть “З грязі, в князі” а ми люди прості. В селі дитині такими машинами тільки хіба що по гною їздити, а стосунки зіпсовані вже.