Віра була страшенно налякана: під килимком перед своїми дверима з боку загального коридору вона виявила пасмо акуратно зістриженого довгого волосся.

У голові закрутилися десятки припущень, хто це міг би зробити. Ясно, що пора, але ось від кого? Сестра Віри, Людмилп, людина раціональна і невіряща в магію, сказала:

— Швидше за все, волосся під килимок потрапило випадково, але навіть якщо це не так, варто подумати не про те, хто з твоїх знайомих робить, а про те, хто з них  збожеволів.

Яскрава клінічна картина. Дуже смішно! Вірі ж було зовсім не до сміху. Вона перебирала у пам’яті всіх своїх знайомих, правда тих, хто гостював у неї вдома, було мало.

Наприклад, Люба, подруга з юності. Вона завжди Вірі заздрила, але це було звичним і безневинним. А раптом у чоловіка з’явилася коханка?

Віра запитала б про це свого Миколи, але той перебував у відрядженні закордоном і відволікати його було б недоречно. Ось повернеться за два місяці, тоді й можна поговорити.

Сусідка Віри, Оксана, порадила завернути волосся до газети та спалити. Через тиждень Вірі зателефонувала якась дама і спитала, чи все у неї добре.

Віра не могла згадати, хто ця жінка, телефон був новий і старих контактів у ньому не було. — Віра, я Ангеліна, років зо три тому ви до мене приходили гадати.

І тут Віра згадала, що справді давно до неї приходила ворожка, яку звали Ангелиною і яку порекомендувала одна співробітниця з роботи.

Сама доля надсилала допомогу. Ось що означає фахівець: відчуває, коли треба зателефонувати! І Віра розповіла про своє лихо з псуванням.

Ангеліна її заспокоїла: – Не хвилюйтеся, розберемося. Я можу до вас під’їхати. І під’їхала. Вона поскаржилася, що доказ спалений і це ускладнить роботу.

Потім Ангеліна повела над Вериною головою свічкою і сказала: — Так, порча сильна, ну нічого, попрацюємо, знімемо. Знадобиться десять сеансів.

– А хто порчу навів? – Запитала Ангеліна. — А це не має значення. Винуватець своє отримає. Найголовніше з вас порчу зняти. Десять сеансів виливались у кругленьку суму, але Вірі грошей було не шкода, бо вона була сильно налякана.

Провівши Ангеліну до ліфта, Віра зіткнулася з сусідкою Оксаною. – А хто ця дама, яка в ліфті поїхала? – Запитала сусідка. — Це ворожка, фахівець у магії. Вона з мене порчу зніматиме.

— Не порчу вона з тебе зніматиме, а гроші. Якраз хотіла до тебе зайти. Адже в мене камера спостереження стоїть, на яку все записується. Вчора переглядала, щоб видалити непотрібне, дивлюся: до твоїх дверей ось ця сама спеціалістка підходить і під килим твій щось підсовує.

Я тобі вчора одразу зателефонувала, але телефон не відповідав, а вранці у справах замоталася. Отож воно що! Добре, що грошей віддано лише за перший діагностичний сеанс.

Сестра Людмили знову реготала: — Спритно! Напевно, клієнти скінчилися. Це мені нагадує, як у 90-ті хлопці з особистої охорони своїх роботодавців самі інсценували різні пригоди: дзвінки із погрозами, проколоті шини, знайдену вибухівку.

А потім вони ж “рятували” господаря від напастей та отримували солідну винагороду. Просто артисти великих та малих театрів!

Я ж тобі казала, що це може бути що завгодно, але тільки не магія. Віра заспокоїлася, Ангелині погрожувала заявою до поліції, а коли з відрядження повернувся чоловік, розповідати йому нічого не стала.

Він і так завжди жартував з наївності дружини, наприклад, говорив: — Верунчику, ти чула, що слово “наївність” прибрали зі словника нашої мови?

А Віра вигукувала: – Треба ж! А чому? Наївність дружини Миколу не дратувала, а розчулювала, але розповідати про порчу та Ангеліну було якось соромно, особливо про версію з коханкою.

Час пройшов, все забулося і тільки іноді, зустрівшись із сусідкою Оксаною, вони згадували пригоду з порчею і сміялися.

Або Людмила жартувала над сестрою: — Віра, кажуть інопланетяни, посольство будуватимуть біля цирку на Кольоровому бульварі. Віра на Людмилу не ображалася, а пишалася, що має таку розумну сестру.