Вирішили якось встановити камери на своїй дачі. Дізнавшись, що робить сусідка під час нашої відсутності — сміялися дуже довго

Одного разу мій чоловік вирішив поставити камеру на нашій дачі. Наслухавшись розповідей від знайомих в селі про дрібні крадіжки, він вирішив таким чином убезпечити нашу дачу. Хоче, значить хоче. Я не відмовляла його, хоча не бачила в цьому особливого сенсу. Зате, коли ми переглянули перші записи з камери, то сміялися дуже довго.

Фахівці встановили камеру за годину. Повісили ми її на веранді будинку під дахом. Якраз це розташування камери дозволяє охопити город і сад. Подивитися зйомку в реальному часі можна через спеціальний додаток на телефоні. Установка камери робилася ввечері, тому ніхто з сусідів не бачив, що відбувається. Про камеру ми нікому не сказали.

А для чого? Адже це наша справа, що хочемо, те й робимо. Через кілька днів вирішили подивитися, що за цей час встигла назнімав камера, поки ми були в місті. Як тільки почалися перші кадри, ми покотилися зо сміху. Виявилося, що поки знаходимося в місті, в своїй квартирі, до нас у двір регулярно, в чому ми переконалися, подивившись запис за кілька днів, заходить сусідка. Робить вона це вдень і пізно ввечері.

При цьому відчуває вона на нашій ділянці як господиня! Вона рве зелень цілими пучками. Обриває ягоди, збирає овочі, яблука, тобто все, що можна з’їсти. Найцікавіше, що я, коли не було камери, цього не помічала. Хитра сусідка рве всього потроху, тому втрачений урожай залишається непоміченим.

Але найсмішніше, що вона ходить по саду, фотографуючи мої квіти і чагарники, а ще комусь показує їх по відеозв’язку. На записі з камери це дуже добре видно, як вона гуляє по саду з телефоном, розмовляє (на жаль, звуку немає), підносить телефон ближче до квітів, після знову до свого обличчя — щось пояснює і жестикулює.

Склалося таке враження, ніби комусь хвалиться садом і городом, кажучи, що це її. А я вважала сусідку нормальною жінкою. Я навіть не думала про неї так, нічого не наштовхувало на такі думки. Мені не шкода врожаю, який вона збирала на нашій ділянці. Мені неприємно те, що у неї вистачило нахабства зазіхнути на приватну власність.

Ми ж все-таки непросто так ставимо паркани між нашими будинками і ділянками. Але найцікавіше те, як сусідка потрапляла до нас у двір. В кінці городу, де проходить рабиця, вона знімає сітку, заходить і після ставить її на місце. Назад таким же способом.

Чоловік після того, як дізнався про ці відвідини, забив рабицю дошками і більше сусідка не приходила. А ми їй не говорили, що бачили її у себе на ділянці. Мені неприємно чомусь про це говорити, але про камеру в результаті проговорилися. Її це збентежило, але виду вона не подала. Якби не камера, я б про це, напевно, ніколи б не впізнала.

КІНЕЦЬ.