Я сумувала за донькою та колишнім чоловіком і плекала спогади про щасливіші часи. Одного вечора пролунав дзвінок у двері, і, на мій подив, на порозі стояв мій колишній чоловік з маленьким хлопчиком на руках

Протягом вісімнадцяти років ми з чоловіком жили в гармонійному шлюбі без особливих проблем. Ми рідко сварилися, а про скандали й говорити не доводилося. Наша донька готувалася закінчити школу, і ми з радістю планували, що вона вступить до медичного інституту. Ми навіть уявити собі не могли, яка біда замаячила на горизонті.

Одного ранку мій чоловік прокинувся рано, зібрав речі й присів, щоб сказати, що йде від мене до іншої жінки. На додачу до всього, повідомив мені, що через три місяці вони чекають дитину. Вважаючи, що наша донька вже доросла, він не бачив причин залишатися в шлюбі.

Хоча чоловік запропонував розділити наше майно і навіть запропонував розділити будинок, я відмовилася. Як батьки, ми були зобов’язані ставити доньку на перше місце. Наша донька була приголомшена цією новиною. Її батько завжди був для неї прикладом для наслідування і втіленням справжнього чоловіка. У цей час потрясінь вона як ніколи потребувала його підтримки та настанов.

З часом моя донька все більше віддалялася від батька і рідко розмовляла з ним, хоча я ніколи не забороняла їй це робити. Зрештою, вона почала відвідувати інститут, і я залишилась сама. Іноді я бачила свого колишнього чоловіка в місті, але вдавала, що не впізнаю його. Він був зі своїм сином і новою дружиною, і хоча вони не виглядали щасливими, ці зустрічі викликали у мене почуття розгубленості.

Після закінчення інституту моя донька вирішила працювати в столичній клініці та не поспішала виходити заміж, розчарувавшись у чоловіках, з якими зустрічалася. Тим часом я сумувала за донькою та колишнім чоловіком і плекала спогади про щасливіші часи. Одного вечора пролунав дзвінок у двері, і, на мій подив, на порозі стояв мій колишній чоловік з маленьким хлопчиком на руках. Він виглядав пригніченим і розбитим, а надворі було дуже холодно. Я запросила їх всередину і приготувала гарячу їжу.

Виявилося, що його нова дружина завела коханця і вигнала мого колишнього чоловіка та його сина з дому. Вона не хотіла мати з ними нічого спільного і навіть зателефонувала мені, щоб повідомити, що він втратив роботу і не має грошей. Мій колишній чоловік впав на коліна, благаючи пробачення, і це було жалюгідне видовище. Було нелегко пробачити й забути все, але я вирішила дати нам ще один шанс.

Сьогодні я мама доброзичливого і розумного сина Дмитра, а мій чоловік – найкращий у світі батько. Донька помирилася з батьком, і ми часто проводимо разом вихідні, їздимо на сімейний відпочинок за місто. Я зрозуміла, що сімейне життя може бути складним, але коли є любов, вона здатна творити чудеса. Я задоволена і щаслива жінка.

КІНЕЦЬ.