Правду кажучи, я взагалі не розумію, як Людмила після розлучення сама справляється з усім та ще й на життя їй вистачає, – розповідає про свою подругу 30-річна Оксана.

– Удвох з дитиною, в орендованій квартирі, зарплата невеличка зовсім у неї, аліменти копійчані вона отримує також. Добре ще, що мати рідна трохи допомагає їй, часто сидить з дитиною. Хоч няню не потрібно наймати.

Людмила, колишня однокласниця та дуже хороша подруга Оксани, розлучилася з чоловіком своїм десь приблизно 2 роки тому.

У шлюбі подружжя, крім дитини, нічого не нажили спільного зовсім, тому життя своє Людмила після розлучення відбудовували з нуля. Відразу записала дитину в садок, знайшла собі роботу, орендувала житло.

– Нормально живемо! – ділиться Людмила з подругою.

– Пощастило ось тай роботу знайти більш менш хорошу, зі зручним графіком і хорошим та добрим начальством, і квартиру орендувати тут близько, в маминому районі, зовсім недорого, на це теж удачу потрібно мати, все добре у мене.

Але Оксана тільки сумно хитає головою, бо сама не вважає так.

– Та де там нормально? – зітхає вона.

– Зарплата на “хорошу роботу” – 10 тисяч гривень на руки, плюс аліменти невеликі зовсім, причому нерегулярно. Квартира  в такому негарному стані. Людмила, звичайно, все там відмила, шпалери поклеїла простенькі. Стало краще, але не набагато зовсім.

Вікна старі, кути вологі постійно в цій квартирі, сантехніка іржава, з усіх усюд дме вітром, ремонту нормального не було зроду. Після сплати всієї суми за оренду житла залишається у Люди зовсім мало грошей на місяць, це на двох. На ці гроші Людмилі з дитиною потрібно одягатися, взуватися, їсти, їздити на транспорті, за сад платити.

Живе Людмила дуже скромно, зайвого нічого не купує, вічно економить, але не скаржиться. Пів року тому вона знайшла підробіток – прибирає квартиру в своєму під’їзді, по 700 гривень за раз.

Ці гроші дуже виручають Людмилу, хоча і дістаються ох як непросто. Починає вона прибирання у сусідки з самого ранку, і працює годин до чотирьох дня. Працює дуже сумлінно, з повною віддачею, додому приходить ніяка. Благо, що будинок близько – всього спуститися з сьомого поверху на п’ятий.

– А дитина з ким залишається весь цей час, поки вона працює?

– Іноді своєї матері веде, але частіше все-таки з собою бере – господиня не проти, знає її непросту життєву ситуацію. Мати теж зайвий раз навантажувати не хочеться, її задіє, тільки коли виходу немає вже зовсім. Наприклад, треба терміново забрати з садочка з температурою, а з роботи не піти.

Крім матері, у Людмили є ще рідний брат, на чотири роки старший.

– І ось це у мене в голові не вкладається абсолютно у мене! – розповідає Оксана. – Брат Людмили – вдалий бізнесмен, у нього якесь виробництво, справи, судячи з усього, йдуть непогано. Їздить він на дорогому авто, живе з сім’єю у великій трикімнатній квартирі – в кредит вона у нього взята, звичайно, але все ж.

Відпочивають постійно за кордоном. У листопаді літали в Єгипет, ось знову кудись на море збираються з дружиною та з дитиною, і влітку звичайно на відпочинок їздять. Загалом, живуть на широку ногу явно вони зараз. При цьому про те, щоб хоч трохи допомогти своїй сестрі Людмилі, і мови немає.

– Відносини, напевно, погані у брата з сестрою, так? Інакше чому б він відмовився б сестрі своїй допомагати?

– Ні, якраз. Що саме дивне в цьому всьому – досить хороші у них стосунки. Час від часу телефонують один одному, спілкуються. Зі святами обов’язково один одного вітають, племінникам привіти передають обоє. Причому, я сама чула – у них хороше спілкування, як буває, а нормальне, тепле. Сміються, жартують, один з одним так, весело спілкуються в теплій атмосфері завжди.

За словами Оксани, брат Людмили дуже добре знає, як живе і як заробляє його рідна сестра.

– І про прибирання сусідської квартири теж знає все добре, – з подивом розповідає Оксана. – І те, що Людмила там так важко працює за цих 700 гривень, і що дитину з собою туди водить не від доброго життя. Ці гроші для нього – суцільні копійки. Він в ресторані залишає суму в кілька разів більшу всього за один вечір. Ну чому не дати їх сестрі – просто так? Адже не чужі люди вони, а найрідніші родичі.

У Оксани така поведінка брата подруги в голові не вкладається, хоча деякі спільні знайомі не розуміють її обурення:

– Так чому він повинен давати гроші якісь своїй рідній сестрі, тим більше, не один раз, а на постійній основі? У нього своє життя, власна сім’я, дитина. Людмила, сестра його – цілком доросла людина, будує своє життя сама. Вона здорова, це добре, не бідна, і дитина в неї вже не немовля. Брат їй нічого не винен зовсім. у нього ж своє життя, а в неї – своє.

Та Оксана не погоджується з ними, бо вважає, що потрібно допомагати найріднішим людям. От вона обов’язково допомогла б сестрі. Невже це нормально, що багатий брат, в якого є власний бізнес і чимало грошей не допомагає своїй рідні сестрі, яка з дитям дуже бідно живе?

Джерело