Я була заміжньою лише півтора року.

В шлюбі мене все влаштовувало, окрім тих стосунків, які мають бути між чоловіком і дружиною.

Їх у нас просто не було.

Закохалася я в нього не через зовнішні дані, а за людські риси.

У нас завжди було взаєморозуміння, дружба, багато спільних поглядів та інтересів, з ним було спокійно, завжди можна було домовитися про все.

Потім я зустріла іншого.

Протягом двох місяців він був самим хорошим та добрим.

Симпатичної зовнішності.

Я не змогла зраджувати своєму чоловікові, розлучилася.

Переїхала до коханого, а потім все почалася.

Спочатку його таємне спілкування з колишньою дружиною, потім нерозуміння одне одного, докори, лайка, невдоволення мною.

Він почав мене в усьому контролювати, кожен мій крок, часто не стримував свої емоції і висловлювання у мій бік.

Я прощала, але незабаром зрозуміла свою фатальну помилку, зрозуміла, що даремно не цінувала свого колишнього чоловіка, який мене розумів і зараз розуміє, оскільки ми продовжуємо спілкуватися, підтримував.

Я зрозуміла, що моє кохання до нього було зовсім іншим.

Колишній чоловік живе з дівчиною, в цьому році вони планують одружитися.

А я щодня дорікаю собі через розлучення.

Як продовжувати жити? Іноді на думку спадають безглузді думки.

Я в розпачі й відчуваю себе самотньою.

Джерело