Свекруху ніхто не примушує сидіти з онуками, вона це робить за власним бажанням. Нещодавно у нас з’явилася молодша дитина, синочок, йому 7 місяців. 

Так ось вона мені відкрито говорить, що “внучку я люблю, воно моє все. А до нього я не відчуваю нічого. Він для мене ніхто.”

Мене це ображає. Я розумію, це її право: любити або не любити когось… Але з першою донечкою вона часто спочатку сиділа, навіть суперечки були між моїми батьками і свекрухою, бо всі хотіли посидіти з малою.

Потім ці пристрасті стихли, а у свекрухи бажання допомагати нам суттюво зменшилося.

Зараз бере внучку раз чи два на місяць і то, як заявила мені недавно, їй не цікаво з нею, вона їй мультики включає на весь день, а саме робит ьте, що їй треба: прибирає чи з сусідкою чаї розпиває.

Зате перед подругами нахвалює себе, напоказ. Ну та добре, проблема не в цьому, а в тому, що вона вже діліть дітей: цю люблю, а цього – ні. Як так можна?

Ну навіть якщо і так, навіщо прямо і в слух це говорити та ще й перед гостями?..

Я промовчала. не стала при чужих людях говорити що недобре так дітей ділити на улюблених і ні. Поки  синок маленький, він цього не розуміє, але я не хочу, щоб, коли підросте, він зрозумів, що до нього відноситься гірше, ніж до сестри. Дочку вона балує, ляльки дорогі купує, а маленькому нічого ще не подарувала, зовсім нічого!

Не знаю, чи братися вирішувати якось цю ситуацію, або залишити як є, адже це її вибір і на її совісті?..

Передрук без гпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело