— Мамо, він мій ровесник, – повчає донька, – Та яка любов у твоєму віці? Та мені селом буди сором пройтись, якщо ти його ще хоч на день залишиш у себе. Не думаєш про себе, так про мене і онука подумай. – чую від дитини ледь не щодня.

Ми з колишнім чоловіком підтримуємо добрі стосунки. У нас спільна дочка і внук. Так само хороші відносини у мене з його родичами, а у нього з моїми. Наш шлюб був раннім, знайомі ще зі шкільної лави, але сім’ю не зберегли (про це не шкодую).

Але мова саме про племінника мого чоловіка. Він ніколи не жив мирно зі своєю дружною. Раз на рік з моменту одруження вони обов’язково розбігаються. Він іде жити до мами, але через рік півтора вони знову разом.

Протягом останніх двох років він жив у своєї мами і часто відвідував мене. Сприймала я його, як родича і відповідно по-родинному до нього ставилася. Різниця у віці у нас 14 років. Несподівано він перейшов в спілкуванні на «ти».

Він почав виявляти до мене увагу: ​​дарував квіти (без приводу) і я жартувала над ним, що він дарує мені букети, немов залицяльник, а він говорив, що це просто мені для гарного настрою.

Турбота, допомога, увага, цікаве спілкування – все це поступово привело до прихильності. Виникли такі почуття, як повага, вдячність, взаєморозуміння, інтерес …

Цього літа він майже весь час провів у мене. Ми спілкувалися, сміялися, ходили в походи, багато часу проводили разом. Я вперше була щаслива по-справжньому, тільки від присутності цієї людини. І я бачила, що він теж не просто приємно проводить час.

Несподівано для себе я зрозуміла, що закохалася в племінника свого колишнього. Ой, людоньки! Двоюрідний брат моєї дочки, молодший від за мене. А він був, як з’ясувалося пізніше, закоханий в мене давно, але ніколи не сподівався на взаємність.

Я завжди думала, що жінка старша свого чоловіка – нерозумна, а такий чоловік шукає в старшій дружині мамусю. А тепер це сталось зі мною!

Нарешті, він зізнався мені в коханні … Саме того моменту я й зробила найбільшу помилку: сказала, що в наших відносинах немає майбутнього, а ще попросила згадати, що він має дружину і малу дитину. Він образився і того ж вечора зібравши речі пішов жити до дружини.

Тепер він телефонував щодня і просто мовчав, або проходячи повз мій дім довго дивиться у вікна. Я кохаю його дуже і тричі вже пошкодувала про свій необачний учинок, але його дружина в честь їхнього несподіваного примирення “залетіла”.

Як мені тепер бути. Вчора він прийшов з речами до мене і я не змогла його виставити. Я закохана по вуха і не хочу його втрачати, але десь є маленький сумнів. Що ж робити, що?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.