Мені 45 років. Все життя прожила з одним чоловіком, за яким я зараз заміжня. Є доросла донька від нього. Чесно сказати, знаючи сучасну статистику з розлучень (всі мої подруги вже давно розлучилися зі своїми чоловіками або змінили їх по 2-3 штуки), я завжди відчувала гордість за нашу сім’ю – за те, що ми з чоловіком зуміли зберегти свій шлюб, і навіть через багато років після знайомства продовжуємо кохати один одного.

Звичайно, як і в будь-який інший парі, у нас з чоловіком були свої проблеми, але про розставання ніколи й мови не було. Я сподівалася, що бачачи перед очима приклад міцної, дружної сім’ї, наша дитина теж коли-небудь зможе створити таку ж. Але щось пішло не так: незважаючи на практично ідеальні умови життя в батьківському домі, наша донька чомусь виросла з іншими життєвими пріоритетами, і вважає за краще, як вона каже: «Ловити момент і жити одним днем, тому що життя занадто коротке, щоб витрачати його на згаслі почуття»…

Вона дуже влюблива, і здатна втратити голову, коли на горизонті з’являється черговий «чоловік її мрії». Перша «справжня любов» доньки обернулася для нашої сім’ї тим, що вона не довчився в інституті – вийшла заміж за одногрупника, стала матір’ю і закинула навчання (ми з чоловіком їй допомагали – сиділи з дитиною, і давали гроші, але вона все одно не захотіла продовжити навчання: сказала, що тепер їй потрібно виховувати малюка і займатися домом а не думати про кар’єру). Через кілька років після появи першого онука вони з чоловіком розлучилися через його невірність, дочка ненадовго повернулася в нашу квартиру, і здавалося що взялася за розум (знайшла роботу, стала більш серйозною і поміркованою в знайомствах), але потім закрутила роман з чоловіком старшим за неї, і почала з ним жити цивільним шлюбом, переїхавши разом з онуком до нього. Без штампа в паспорті мала другу дитину.

Ми з батьком картали її за таке легковажне ставлення до життя, просили хоч заради дитини розписатися з її батьком. Вона нас не послухала, і тільки сказала, щоб ми не лізли в її справи, якщо не хочемо зіпсувати стосунки. Її цивільний чоловік поводиться дуже дивно: начебто як і любить її, піклується про дітей, але при кожній сварці тикає її носом в те, що у неї є дитина від іншого чоловіка, яку йому доводиться забезпечувати. Заміж не кличе, і навіть прописувати свою доньку у себе відмовляється…

Ми з чоловіком тільки-тільки начебто як змирилися з таким станом речей, намагалися шукати спільну мову зі своїм неофіційним зятем, але потім дізналися, що вони з донькою посварилися, і вона з’їхала від нього на орендовану квартиру. Виявилося, що на цей раз причиною розриву стосунків послужила її невірність… Вона закрутила кохання з хлопцем, якого знала не більше місяця і у неї від нього вже третя дитина на підході…

Для мене все це – якийсь морок… Соромно, що всі троє моїх онуків від різних чоловіків.. Донька ж говорить, що у неї все в порядку, і навіть працювати не хоче – живе на гроші, яку дають тати дітей і дитячі виплати. Не знаю, як до цього ставитися, варто втручатися в особисте життя своєї дорослої дитини, чи хай живе, як хоче?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!