Особливий план невістки вдався.

Гості Анни Петрівни були дуже здивовані в день її народження, побачивши її невістку. А невістка, Марина, знала, як подати себе в «вигідному» світлі. День народження свекрухи відзначали лише з близькими рідними, а це означало, що треба було повністю готуватися до такого свята.

Марина і була повністю готова – на ній були джинси на розмір менше, майка з мультяшками, волосся в пучок і жакет – порізаний і заново пришитий. Вона загорнула дешеву вазу з чашами в целофановий пакет. Марину це і не турбувало. Вона зібралася, взяла подаруночок і помчала до свекрухи.

Всі родичі вже сиділи за столом, коли увійшла Марина. Привіталася з усіма і сіла. Гості з цікавістю спостерігали за Мариною, за її манерами і поведінкою. Тут невістка дістала конверт з віршиками з нагоди дня народження свекрухи, підвелася і голосно прочитала їх для іменинниці. По закінченню цього балагану, свекруха вже була червона, як стиглий помідор.

Дівчина сіла на своє місце і подала свекрусі подаруночок. Та не змогла приховати свого oбурення:

– Господи, що це?

– Подарунок, мамо. Ваза і чашки. Обмотала гарненько, щоб не розбuлися по дорозі.

Свекруха зробила спробу посміхнутися і пішла з подарунком на кухню. Звідти почувся звук розбuтого скла. Мабуть, все ж «незграбна» свекруха розбuла вазу. Ну, не бiда – це ж на щастя!

Через кілька хвилин до будинку зайшов син Ганни Петрівни – чоловік Марини. Він привітав маму з днем ​​народження, поцілувавши в щоку, подарував їй квіти і присів поруч зі своєю дружиною. Та їла котлети.

Він запитав:

– Марино, а чому ти так одяглася?

– Чого? А що мені ще потрібно було одягнути, щоб ти залишився задоволений? У нас же кредити і іпотеки. Я не можу носити все, що мені заманеться.

– Добре, люба. Ти їж!

З цими словами він поклав ще кілька котлет в тарілку своєї дружини, погладивши її по голові. Треба сказати, чоловік Марини був одягнений бездоганно: красивий чорний костюм, дорогий годинник, красива стрижка. Кожна дівчина хотіла б собі такого чоловіка.

Свекруха запросила свого сина на кухню допомогти з дечим. Попросила, щоб той зробив усе можливе, щоб дружина перестала себе так вести. Після закінчення святкового вечора, вона віддала синові конверт з грошима і зажадала, щоб той купив дружині пристойні речі.

Молоді їхали до себе додому щасливі:

– Я ж казала, що все вийде! – урочисто вигукнула Марина!

– Що ж. Ну ти даєш, Марино! – не міг повірити своїм вухам чоловік.

– Нічого стpашного, ще кілька таких класних візитів, і ми зможемо повністю погасити нашу іпотеку! До речі через тиждень день народження мого дядька. Вони будуть нас чекати у себе вдома. Я тобі костюм приготувала навіть. Зробила тобі дірочки.

Вони мило бесідували всю дорогу, повертаючись додому. Марина була дуже задоволеною, що її план черговий раз вдався. А її чоловік, все-таки, десь у душі відчував себе aферистом.

Так, батьки можуть допомагати, якщо захочуть, але вимaнювати гроші таким чином якось непорядно. Проте, здається, його дружину це аніскілечки не хвилює.