Не чесно поділили спадок між дітьми.

– Ні, це просто в голові не вкладається: заміський будинок, квартира, уявляєш! – ледь не плаче сорокарічна Маріанна. Джерело

– І все це одній людині, навіщо?  Чоловік сказав, що свекри оформляють всю свою нерухомість на Володю, ну, на молодшого брата.

– Ого, а чого це вони раптом так вирішили?

– Не знаю! У Володі ні сім’ї, ні дітей. А Кості, моєму чоловікові – ні-чо-го, абсолютно!  Як? …

Маріанна заміжня вже тринадцятий рік, у них з чоловіком двоє дітей – дві дочки одинадцяти і семи років. З свекрами відносини у молодої жінки, чесно кажучи, не задалися з самого початку. З перших днів знайомства свекруха активно «набивалися в мами» – лізла з порадами, розмовами, вчила жити, дзвонила по кілька разів на день. Робила зауваження і намагалася навчити варити фірмовий суп.

– Друга мама мені не потрібна – у мене своя є! – каже Маріанна.

– Так що я жорстко з перших днів вибудувала кордони. Це було непросто, особливо, коли народилася їхня перша внучка. Свекруха лізла просто напролом, приходила без дзвінка, стукала, дзвонила! Але у мене не забалуєш, як прийшла, так і пішла. Я просто не відкривала їй двері, не брала телефон, не передзвонювала …

Згодом вона нарешті все зрозуміла і лізти перестала. Спілкування звелося до чергових привітань з днями народження і з Новим роком … З дітьми Маріанна прекрасно справлялася і сама – за допомогою своєї мами, яка завжди була на підхваті.

– Звичайно, мамі я завжди довіряла, як собі! – розповідає Маріанна.

– Дочок їй давала мало не з самого народження … Зі свекрухою не те! Адже зовсім маленьку дитину малознайомій людині не довіриш, правда? Ніхто не знає, що там у неї на думці. Нагодує чимось не тим, недоглядить, переукутає …

А коли внучки підросли, свекруха і сама вже не проявляла особливої ​​ініціативи в спілкуванні. Іноді пропонувала – привозь їх до нас на дачу! А коли я відмовлялася, не наполягала – ну ні так ні.

Свекри жили своїм життям, благо, люди вони дуже забезпечені. Подорожували, ходили по театрах і виставках, спілкувалися зі своїми друзями. Маріанна з чоловіком згадували про них по великих святах – так вони, здається, в більш тісному спілкуванні і не потребували. Найчастіше з’ясовувалося, що на святах вони і взагалі не в місті, а де-небудь в Європі або зовсім в Австралії, з якої потім привозили членам сім’ї символічні подарунки. Здавалося, все всіх влаштовувало.

І тут раптом в один з днів чоловік Маріанни, Костянтин, заявився додому похмуріший хмари і «обрадував» дружину новинами про те, що батьки оформляють договір з молодшим братом. В результаті у старшого брата буде іпотечна двушка, борги за яку Маріанна з чоловіком, до речі, ще не виплатили до кінця, а у молодшого – практично пів королівства.

– Цей Вовка все життя був роздовбаєм і двієчником! – ледь не плаче Маріанна. – Сім’я йому не потрібна! Дівчат міняв кожен місяць! Навіщо йому стільки нерухомості?

Кілька днів Маріанна мучилася, а потім набралася нахабства, подзвонила свекру, який завжди був, на її погляд, більш адекватнішим, ніж його дружина, і прямо запитала його, чому вони прийняли таке дивне рішення.

– А що ти хотіла? – заявив свекор. – Онуків нам не давала, спілкування з сином звела нанівець – тепер ми чужі люди, і все по твоїй милості. Ми були вам не потрібні, ви згадували щось про нас тільки в дні свого народження …

А ви знаєте, що мама хворіла рік тому, наприклад? Ні! А Володя знає. Він матері лікарів шукав, домовлявся, в лікарню їздив, біля ліжка матері чергував. Добре, що все це позаду! Син нам дуже допоміг в цей період. А старшенький навіть не дзвонить. Так чого ви тепер від нас хочете?

***

Та Аліна, все одно, вважає, що свекор зі свекрухою чинять не правильно. Старший син – все одно син, а молодшому стільки власності – якось занадто.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.