Маленький хлопчик, років десяти на вигляд, босоніж стояв і вдивлявся на вітрину магазину взуття. Це побачила жінка, яка проходила повз. Вона підійшла до хлопчика і запитала його:
Тремтячи від холоду молився до Бога, просячи теплу пару взуття. Це побачила жінка, яка проходила повз. Вона підійшла до хлопчика і запитала його:
Що ти очікуєш, стоячи тут і дивлячись на вітрину?
Молюся Богу про пару теплих черевиків, – відповів хлопчик.
Після цих слів жінка мовчки взяла дитину за руку і зайшла в магазин. Там вона попросила продавця принести кілька пар шкарпеток і таз з теплою водою та рушником.
Продавець приніс усе, а дама повела дитину в кінець магазину, де, знявши рукавички, помила хлопчику ноги і витерла їх рушником. Невдовзі прийшов працівник магазину з шкарпетками в руках. Жінка наділа одну пару дитині і примірявши взуття, купила черевики. Після цього вона попросила продавця загорнути решту шкарпеток і простягнула їх дитині. Погладивши малого по голові, вона промовила:
Тепер ти маєш краще себе почувати.
Розвернувшись до виходу і збираючись йти, хлопчик схопив жінку за руку. Зі сльозами на очах він запитав:
Ви дружина Бога?