Ми з чоловіком почуваємо себе обманутими – нас дуже розчарував наш власний син. Віталій одружений, має сина. Як і всіх молодих сімей, у них виникла проблема з житлом.

Як тільки онук пішов в садок, невістка вийшла з декрету, і вони вирішили взяти квартиру в кредит. На перший внесок ми якось разом з спромоглися, а далі молоді мали самі виплачувати певний щомісячний платіж.

Як тільки син з дружиною заїхали в квартиру, невістка сказала, що знову чекає дитину. Чесно кажучи, такого бажання я не розумію. Я сама в свій час народила тільки одного сина. Про другу дитину і думати не могла. Бо ж дітей треба не тільки народити, але й ще і забезпечувати.

Але це нам дозволило трохи пожити для себе: ми заробляли, робили кар’єру, подорожували, розвивалися. В результаті зараз мають чимало: дві квартири, дві машини, впорядковану дачу, хороший достаток. Що називається, до пенсії готові повністю.

А ось у сина і невістки виявилися зовсім інші погляди на це питання: ледве встигнувши народити і трохи поставити на ноги одну дитину, пішли за іншою, незважаючи на те, що і умов особливо немає. Ні грошей, ні житла, ні помічників.

До того ж, у сина почалися на роботі проблеми. Загалом, раптом виявилося, що не зводять вони кінці з цим кредитом. І син прийшов просити допомоги. Можна, каже, ми у вас поживемо, у вас же трикімнатна квартира, місця багато. Або хоча б у другу квартиру нас пустіть. Свою здавати будемо, тоді зможемо кредит платити…

Квартира у нас з чоловіком дійсно велика і зручна, але жити разом з молодою сім’єю, а головне, з двома маленькими дітьми, нам зовсім не хотілося. Пустити сина з сім’єю в іншу квартиру, ту, яка зараз здається, теж так собі варіант. У нас зараз в тій квартирі якраз квартиранти нормальні, не хочеться позбутися постійного заробітку.

Загалом, обговорили ми все з чоловіком і вирішили: не допомогти не можна, все ж єдиний син, а допомагати найпростіше грошима. Чоловік каже – будемо платити за них кредит, самим їм це не осилити, мабуть, з двома дітьми. А на життя собі нехай заробляють самі.

Своє рішення ми озвучили синові і його дружині. Молоді, звичайно ж, раділи і дякували. Ось, відтоді ми і допомагаємо їм закрити кредит. Щомісяця чоловік передає їм суму місячного платежу.

За цей час невістка народила другого сина. Дитина росте хворобливою, то ж невістка витрачає багато сил по догляду за малюком.

Ми весь рік переводили синові гроші на виплачування кредиту, як домовилися. А тут я дізналася, що у них сильні прострочення по платежах. А останнім часом і взагалі платити припинили. Ну як так?

І з’ясувалося це випадково! Старший внук захворів, а невістці їхати треба було кудись з молодшим в цей день. Няня теж на лікарняному була. Леся попросила посидіти з онуком, дочекатися лікаря. Я погодилася, у мене відгул був. Приїхала до них, Леся з молодшим поїхала у справах, а я кинулася – медичну карточку дитини вона мені не залишила. Лікар прийде, запитає. Дзвоню їй – вона скидає. Зателефонувала синові. Він каже, в комоді картка лежить, пошукай на верхній полиці.

Я полізла шукати і знайшла папку з роздруківкою по кредиту. Платять дуже погано! Затримують платіж практично кожного місяця, хоча ми перераховуємо, як годинник. А останні три місяці там взагалі по нулях! Я була ошелешена, подумала, що з такими справами квартиру просто заберуть, і все!

Молоді проблему визнали і розвели руками – витрачали на дітей. У сина проблеми на роботі, премії прибрали, сидять на чистому окладі. Грошей не вистачає, ось вони і занадилися затикати діри грошима, якими ми їм давали на погашення кредиту. По-іншому не виходило…

Я розповіла про це чоловікові, він дуже гостро на це відреагував. Відчуває себе обдуреним і використаним. Хоче взагалі припинити будь-яку допомогу.

Син же з дружиною себе сильно винними не вважають. По-іншому не могли. Гроші витрачали не на шуби та ресторани, а на дітей. Ну так, у них проблеми, але вони розберуться. Встануть на ноги і заплатять сповна…

Я проти того, щоб припинити допомогу дітям. Вони ж без нас не витягнуть зараз. Тільки як тепер переконати в цьому чоловіка?

Фото ілюстративне – otiv.

Джерело