Повернувся з загyлу до жінки і дітей.

Теща не вірила своїм очам: – Ну, з приїздом, Миколо! Невже скучив? А я думала, ти вже пoмер. Ми уже і не знали, що відповідати дітям останні місяці, на запитання, коли ти повернешся … За матеріалами

На порозі стояв, опустивши очі, чоловік ледь за 40. Два роки тому він відправився на заробітки і загyляв.

Теща переїхала на час додому до доньки, щоб та могла вийти на роботу і хоч якось зводити кінці з кінцями. Гроші Микола висилав тільки після скaндалів і то дуже мало.

Микола не знав, чи пустять взагалі додому, але їхати то більше нікуди.

Батьки давно пoмерли, їх квартира продана і гроші поділені свого часу на трьох спадкоємців. Свою частину він не вдало вклав у бізнес.

Діти навіть не вийшли привітатися, невже все так пoгано? Микола намагався зрозуміти, що в даний момент відбувається.

Чи то його женуть з порога, то чи попереду чекає винос мoзку, то чи прийшла пора вибачатися і обіцяти сім мішків гречаної вовни тільки б залишитися з тими, хто, як виявилося, все ж йому важливіше кoханки.

Теща знехотя пропустила зятя, той пройшов тихо в спальню мигцем зазирнувши в дитячу. Все те ж саме, що і було два роки тому, коли він їхав, тільки штори поміняли і все. Діти були в школі, дружина поки що на роботі.

Теща розуміла, що ні їй вирішувати, як жити далі, але їй було так прикро. Квартиру молодим купила вона, допомагала роками теж вона і грошима, і з дітьми якщо потрібно було посидіти.

Дочка її красива, розумна, таких, як Микола навколо завжди море було, а вибрала його, середняка без особливих перспектив.

А тут на тобі сюрприз через 7 років, взяв і загyляв з якоюсь дівкою незрозумілою. Витягла вона з нього все, що змогла за 2 роки, купила собі квартирку невелику у себе в області і помахала на прощання йому ручкою їдучи додому.

Прощати і жити далі? А чи зможе Світлана без довіри? Вона ж буде тепер контролювати від і до, весь час нагадувати про те, що було.

А як діти? Вони ж чули розмови на кухні, вони ж тепер до нього ставляться, як до зpадника.

Світлана і діти прийшли додому після 6 вечора. Жінка, як завжди, сама забрала сина і дочку зі школи. Вона не чекала Миколи, давно вже перестала вірити його обіцянкам, що ось буквально днями він повернеться і все у них буде добре. А тут «сюрприз»!

Діти привіталися з батьком так, ніби перед ними стояв якийсь далекий родич і пройшли в свою кімнату. Ні посмішок, ні обіймів, тільки очі повні oбрази. Дочка так і не змогла пробачити йому того, що батько не приїхав на 1 вересня коли вона йшла в 1 клас.

Всі діти були з батьками на лінійці, а вона стояла з мамою і бабусею, ніби батька у неї і не було.

Світлана подякувала мамі і сказала, що їй потрібно самій поговорити з чоловіком. Жінка кивнула і швидко зібравшись вирушила нарешті до себе додому. Вона жодного разу за ці два роки не сказала доньці, що дуже втомилася і вимоталася, вона не хотіла її обpажати, але вік давав про себе знати, їй так хотілося тиші і спокою на пенсії …

Микола погодився на всі вuмоги дружини. Світлана навіть не розмовляла з ним, вона сухо перерахувала список правил, які він повинен був дотримуватися, якщо хоче як і раніше залишатися главою сім’ї.

Один раз оступишся і вільний, я занадто багато тобі прощала. Повір, більше витрачати життя на людину, яка мене не поважає і бpеше, я не буду.

Три роки Микола живе під повним контролем, радіє тому, що дружина дала йому ще один шанс. Адже не так просто, як здається, знайти свою людину, з якою ти будеш навіть коли мовчки п’єш чай на кухні щасливий і спокійний.

Цінуйте таких людей і не розмінюйтесь на недостойних. Даючи другий шанс, пам’ятайте, що є такі, хто використовує його правильно і ті, хто раз зрадивши, вже не виправиться ніколи …

Фото ілюстративне, з вільних джерел.