Допомогла свекрусі і це зблизило нас.

– Ксеніє, мені необхідна твоя допомога. За матеріалами

Перший раз за два роки мого шлюбу, тон свекрухи, в бесіді зі мною, був прохаючим. Я здивувалася – що вона могла від мене хотіти. Давай зустрінемося в кав’ярні поруч з моїм будинком. Ксенія, ти тільки на машині будь, добре?

Почувши ці слова, все миттю стало на свої місця. Свекрусі потрібна машина з персональним водієм. Ксеніє, ти зможеш приїхати? Це дуже важливо. Я дуже прошу, будь ласка!

Будь ласка, з її вуст і на мою адресу, я також чула вперше. Тут вже включилася звичайна цікавість. Що ж такого могло статися у свекрухи, що вона просить допомоги у жaдібної-гyлящої-невдячної мене?

-Добре, я під’їду через 30 хвилин, пообіцяла я.

-Спасибі, Ксеніє.

Я почула «спасибі»? Мені стає стpашнувато. Гаразд, подивимося, що ж буде далі. Через десять хвилин після розмови я отримала смс «накинь непримітний плащ».

Я приїхала на місце зустрічі через пів години. Тетяна Петрівна прошмигнула в авто і скомандувала: -Поїхали! Ось адреса, – сказала вона, простягнувши мені листочок.

Їхати треба було на околицю міста, не в найблагополучнішу його частину. Але як то кажуть, господар пан. Свекруха, до слова, виглядала вельми незвично: величезні окуляри і пляжний крислатий капелюх. Вона знайшла в своїй сумці пошарпану бейсболку і простягнула її мені:

-Ось, одягай. Потрібно, щоб нас не впізнали. Одягай!

-На задньому сидінні кепка Вадика лежить, можна я краще її одягну?

-Добре. з царського плеча погодилася Тетяна Петрівна.

Все виявилося банально. Свекруха підoзрювала свекра в зpаді. І хотіла дізнатися, чи так це. Адресу вона взяла з листування чоловіка з контактом «Діма автосервіс».

-Ага, і я думала, що нічого такого. Мовляв, машину полагодити потрібно. Але не думаю, що майстри по ремонту шлють своїм літнім клієнтам «сумую і ніжно цiлую». Сьогодні мій чоловік збирається туди, де його будуть цiлувати. Спіймати хочу, на гарячому. Соромно, мені до тебе звертатися в цій справі, але виносити сміття з хати не буду. А ти, як не крути, член сім’ї, – пояснювалася Тетяна Петрівна.

Приїхали ми за адресою, вийшли з авто. Виглядали ми, звичайно, дуже колоритно і зовсім не підoзріло дівчина в плащі і кепці майже на очах, і жінка в великому солом’яному капелюсі й темних окулярах на пів лиця, хоча сонцем на той момент і не пахло. Ми пробралися до парадного і озирнувшись на всі боки не дивиться на нас хто-небудь, прокралися в під’їзд і пішли шукати квартиру.

Двері відчинила симпатична блондинка. І, не встигла Тетяна Петрівна затіяти скaндал, як слідом за незнайомкою вийшов чоловік. Він обійняв дівчину, і здивовано запитав:

-Тетяна Петрівна? А Ви що тут забули?

-Ем, ми знайомі? в подиві запитала свекруха.

-Так, Ви якось з Віталієм Володимировичем до мене в сервіс заїжджали. Ви з ним, судячи з усього, розминулися він хвилин 10 тому від нас пішов, гроші привозив за заміну шин, – раптом чоловік замовк, а потім розреготався.

-Ви через смс? Точно через повідомлення! Я дружині своїй писав, але адресатом тоді помилився. Ну ви жінки, даєте!

Дмитро реготав хвилин п’ять, аж до слiз. Дочекавшись, поки той заспокоїться, Тетяна Петрівна попросила залишити її візит в секреті. Не турбуйтеся, я нічого не скажу Віталію Володимировичу.

Розгублена свекруха сіла в авто і взяла з мене обітницю мовчання. Далі ми їхали в повній тиші.

-Спасибі. Якщо відверто, не очікувала, що ти не відмовиш. Знаєш, у нас якось все з самого початку не так зав’язалося. Може, спробуємо заново? – запропонувала вона бoязко.

Дружити зі свекрухою? Я тільки за. А то набридло вже кров пити, їй-Богу.

-Чому б і ні, – з посмішкою сказала я у відповідь.

-Я рада, – посміхнулася у відповідь Тетяна Петрівна.

Ця невелика пригода зблизила нас. У нас з’явився спільний секрет. Маю надію, що це стане початком налагодження наших взаємин.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.