У нас була звичайнісінька для нашого часу сім’я. Батько – успішний бізнесмен, мама-домогосподарка, яка присвятила себе чоловікові і дітям. Все йшло своєю чергою, як і повинно, було бути: ми дорослішали (я і молодший брат), у тата був налагоджений бізнес, ну а мама займалася облаштуванням сімейного гніздечка, так би мовити підтримувала затишок. Але в один прекрасний день все змінилося. Тато повернувся додому і почав збирати речі, а потім повідомив всім нам, що він йде з сім’ї. Ця новина була для нас як грім серед ясного неба. Пам’ятаю, мама тоді не зімкнула очей всю ніч.

Як нам стало потім відомо, його нова обраниця була моєю ровесницею, тобто годилася йому в доньки. Мені зараз 25, а моєму батькові 56. Як говорять в народі: «Сивина в голову, біс в ребро». Звичайно, вона молода, красива, доглянута – типова мисливець за грошима. Такі завжди знаходять собі «татусів», які будуть їх утримувати. Адже вона ж його зовсім не любить, його гроші – ось що їй потрібно.

Мій батько дуже успішна людина користується повагою в вищих колах, на свій вік він не виглядає, а набагато молодший. Мама завжди стежила за його здоров’ям, харчуванням. Він щодня робив ранкову пробіжку, ходив в басейн і спортзал. Напевно, саме в таких місцях і знаходять молоденьких дівчаток. Він завжди користувався популярністю серед панянок. Моя мама ж навпаки повністю розчинилася в домашніх турботах, забувши про те, що вона не тільки мати і господиня, а й перш за все жінка. Це зіграло не останню роль в тому, що тато знайшов іншу. Адже не дарма кажуть, що чоловіки люблять очима.

Як він міг так вчинити? Відтоді я не можу дивитись на свого батька. Він зрадив свою дружину і своїх дітей. Погнався за тимчасовим захопленням. Ми завжди раділи його успіхам. Мама пожертвувала своєю кар’єрою заради нього. А він, піднявшись на вершину Олімпу, забув про ту завдяки, якій досяг всього цього. За будь-яким успішним чоловіком стоїть сильна жінка – мій батько, напевно, цього не знає. Молода дівчинка дасть лише тимчасовий сплеск емоцій, але ніяк не стане для нього тилом, який батько мав в сім’ї.

Мама з відтоді сама на себе не схожа. Вона дуже важко переживає батьків вчинок. Як їй допомогти, я не знаю. Намагаюся більше часу проводити з нею, але навряд чи це полегшить її смуток.

Я пишу, і сльози течуть у мене по щоках. Як він так міг вчинити? Але розумію, що нічого повернути не вийде. І потрібно просто змиритися. Чи повинна я пробачити батька і продовжити з ним спілкування? Чи продовжувати бойкотувати і ігнорувати його? Якщо я стану спілкуватися з ним, чи не буде це виглядати так, немов я не підтримую маму? І найголовніше питання, як допомогти мамі пережити це? Здається, вона зовсім опустила руки і вважає, що її життя скінчилося. Я вже боюся, щоб вона нічого зайвого не зробила… Дуже сподіваюся на вашу допомогу або хоча б слова підтримки.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!