Моя свекруха любителька похвалитися, що завгодно буде про себе хороше розповідати, лише б бути на висоті, лише б в хорошому світлі себе показати. Лев за гороскопом вона у нас, вся з себе справжня королева. На її думку, вона робить все краще за інших: і борщі готує, і прибирає, і дітей виховує тощо.

А ще вона незамінний працівник. І носить вона наймодніші речі, навіть молоді дівчата їй заздрити мають. Я втомлювалася від її хвальби саму себе вже тоді, як ми з чоловіком тимчасово жили у неї, як тільки розписалися. Тільки незрозуміло, чому від неї такої господині і красуні чоловік пішов до іншої жінки. Мабуть, теж втомився вислуховувати подібні речі.

Коли я дізналася, що чекаю дитину, то мама чоловіка мого, звичайно ж, сказала, що буде найкращою бабусею для нашого дитяти. Ми тоді вже взяли з чоловіком кредит і жили окремо. Коли свекруха приходила до нас, то показувала мені свій телефон зі словами: «Дивися, який я майбутньому онукові костюмчик, шапочку, шубку, коляску чи іграшку вишукала».

Заходить на якийсь сайт дитячого магазину і показує: «Ось, в закладках у себе залишила, зараз накопичу трохи грошей – обов’язково куплю для нашого дитяти!» І так про кожну річ вона мені постійно говорить. Тільки нічого ні разу не купила, з того, що показувала мені на тих сайтах.

Народився син, на виписку вона не приїхала – ну добре, якраз тоді на роботі вона була, хоча могла б і помінятися з кимось, або відпроситися у той день. Подзвонила, привітала, сказала, що на вихідних приїде.

Ми з чоловіком ще заздалегідь купили для дитини все необхідне, а вона, нібито, засмутилася: «Ну ось, я це ж хотіла купити, ну раз так, що-небудь інше придумаю вам тоді».

Принесла фотоальбом «Наш малюк», у неї подруга рукоділлям займається, звичайно, дуже гарненький він, але не за часом: зараз всі фото на телефоні або в ноутбуці є, адже так втомлює кудись ходити і роздруковувати їх.

Взагалі, це все, що вона принесла нам з обіцяних речей. Трохи погралася з онуком, пообіцяла приїжджати кожні вихідні, давати нам з чоловіком «вільну» годину вечорами, і зникла ще на кілька місяців.

До слова сказати, що живемо ми зі свекрухою в одному великому обласному місті, але на різних його кінцях. Так, добиратися далеко, з двома пересадками, а якщо в місті ще й пробки, то можна і годину їхати.

Але це ж не привід не провідувати своїх дітей, не допомогти їм. Гаразд, є відеозв’язок, але ми ж не можемо на неї дитину залишити по цьому відеозв’язку.

Якось я попросила ї. мовляв – ну будь ласка, приїжджайте до нас, мої батьки дружно застудилися, а нам так хочеться кудись вийти, відпочити трішки і до друзів у гості сходити. Та й взагалі – онука можна по-справжньому побачити. Приїхала в середині березня, привезла фрукти, іграшку дитині, залишилася з ночівлею і поїхала рано вранці.

А потім з’явилося гарне виправдання: з’явилися обмеження і всім сказали сидіти вдома. І тривало це все довго, як раз до тих пір, коли нашому синові виповнився рік минулого тижня.

І то, вже мій чоловік мало не впрошував приїхати свою маму до нас. Подарунок вона привезла, звичайно, хороший – гарненький комбінезон, чобітки на зиму і цікаву сенсорну іграшку.

Ну так за такий час змогла ж накопичити! А потім сама запросила нас до неї в гості, вчора якраз ми були у неї, здалеку до неї приїхала її сестра з чоловіком і племінниками. Ми поїхали до неї самі з чоловіком, тільки сина вдома з моїми батьками залишили, все ж там шумно буде, не треба малюка втомлювати так, він ще маленький.

Саме незрозуміле було потім, коли я пішла на кухню робити всім каву, а чоловік в під’їзд вийшов поговорити з знайомим. Чую, як свекруха розповідає родичам, але намагається робити це, як можна тихіше: «Ось що б молоді без мене робили?

Я малюкові і подарунки в інтернеті вишукувала, купувала, і няньчитися з ним приїжджала, і продукти у себе в магазині куплю і привезу їм. Стільки клопоту з онуком, зате зростає у мене на очах, та й молоді дякують – відпочивати їм даю можливість!»

Я чую все це і вухам своїм власним не вірю. Хоч би почекала, поки ми поїдемо. Заходжу з підносом, дивлюся на свекруху, а вона бігом починає щось про свою подругу на роботі розповідати.

А я не змогла змовчати і кажу: «Мамо, не говоріть неправди, ви у нас майже не буваєте. Ми самі справляємося, і нам мої батьки допомагають, ви для нас нічого не робите!»

Даремно, звичайно, я це сказала, але у мене чомусь всередині все аж закипіло. Свекруха сидить, червона, виправдовується, і відверто говорить неправду своїм родичам – дивиться на мене, шукає підтримки очима.

Мовляв, це тільки якийсь час було, коли сказали вдома сидіти, вона сама дуже сумувала, хотіла б прийти до нас, але не можна було.

А так при першій-ліпшій можливості відразу їхала до онука, гостинцями обдаровувала. Ой, добре, нехай вже говорить, що хоче, я вже мовчала, але було дуже неприємно від того. Попросила чоловіка викликати таксі, і ми поїхали додому, залишивши його родичів на одинці, вже й не знаю, що вона там їм розповідала.

Зараз і свекруха мені вже добу не дзвонить, мабуть образилася на мене, і у мене немає більше ніякого бажання з нею спілкуватися. Не люблю людей, які говорять неправду, хвальків і лицемірів, а свекруха саме така.

Для мене свекрухи більше немає, та й не потрібно, щоб вона приходила більше до нас, якось самі справимося. Мої батьки, як дізналися про все, теж сказали, що бачити її не хочуть більше.

Джерело