Побачивши вперше нареченого своєї доньки, я зрозуміла, що нічого доброго мою дочку не чекає. Не подумайте, я не та теща, яка до всіх чіпляється, навпаки, я намагалася знайти в ньому щось хороше, але мій чоловік відразу про нього сказав: «Не пощастило нашій доньці». Такий ледачий, що навіть слова розтягує під час бесіди – лінь йому говорити. Якісь нісенітниці постійно несе, правда мій чоловік зробив йому зауваження, тепер думає, що говорить.

Коли майбутнього зятя дочка привела до нас додому для знайомства, я зрозуміла – поважати він нас не буде. Я б на це не звертала уваги,  якби не побачила, що і мою дочку він ні в що вже тоді не ставив, ще коли одружені не були! «Чуєш! Принеси! Подай! Чого така незадоволена? Дивись у мене!». Гумор тупий, недалекий, а дочка на нього дивиться закоханими очима: «Ой, він такий класний, правда».

Не пройшло і три місяці, як вона побігла вибирати собі весільну сукню – а раптом заміж візьме?

Не розумію я, що вона в ньому знайшла? У нього ні душі немає, ні за душею нічого немає. Є, правда, якась стара однокімнатна квартира. Взагалі, ми думали, що купимо доньці квартиру, але подивившись на зятя, передумали.

Як би ми з чоловіком не пручалися проти цього весілля, але дочка наполягла. Уже на весіллі можна було бачити, яким буде їхнє сімейне життя. Дочка аж танула перед нареченим, а він на неї нуль уваги, тільки солодкаво позував перед камерою. Але як тільки фотограф відходив, він кидав наречену, йшов натовп своїх друзів.

Я підійшла до доньки, кажу: «Невже ти нічого не помічаєш, що тебе ігнорує чоловік?». Вона заперечує – мовляв, це він з холостяцьким життям прощається, не звертай увагу! Сваха якась байдужа до всього, все весілля просиділа з незадоволеним виразом обличчя, навіть спілкуватися ні з ким не хотіла, а син до неї майже не підходив. Все це виглядало дуже дивно.

Почали молоді жити. Зять за весь цей час працював два рази: місяць в пекарні (жарко йому), три місяці в літньому кафе – щось там на кухні, овочі чистив, щось нарізав. Все, тепер «немає для нього робіт», а ще тут ситуація в країні, хоч і всі працюють, він вирішив в комп’ютері заробляти, але я бачу, що він там  не заробляє, а грає.

Дочка все робить сама для нього: приходить втомлена з своєї роботи, готує, начищає, намиває і годує свого коханого чоловіка. Я була у них всього два рази, так, будинок блищить, дочка метеликом пурхає, а цей сидить у компа, нечесаний, неголений, мовляв «заробляє». Глянула раз в його роботу, і все зрозуміла. Як я і думала – грає.

Скільки разів я мало не зі сльозами благала свою дочку: «Іди від нього, ти йому не потрібна! Він тебе використовує тільки як джерело грошей і домашню господарку: принеси-подай. Схаменися, поки дітей ще немає, все на собі тягнути будеш». Але ні, вона ніби нічого не бачить: «Ви з татом нічого не розумієте! Він мене любить!».

В тому, що ми були праві на рахунок зятя, донька переконалася, коли нещодавно потрапила в лікарню. Я взяла двотижневу відпустку і майже не відходила від дочки.

Протягом місяця зять жодного разу не прийшов до лікарні. Від будинку зятя до лікарні 15 хвилин пішки або 2 зупинки на автобусі! Навіть сваха один раз приїхала, привезла фрукти невістці, а він що зробив? Звичайно ж, дочка дуже хотіла побачити свого чоловіка, чисто щоб його руку потримати, але він весь час щось вигадував, щоб не прийти.

Для мене величезний показник відносини вже той, що зять не прийшов в лікарню до дружини, а дочка його виправдовує! Ось як їй ще пояснити, що чоловік кине її при першій нагоді?

Фото ілюстративне – hyser.

Джерело