Дітей треба вчасно відпускати.

«Дорослі діти не хочуть жити зі мною» – це я не про себе. Так називалася одна публікація на каналі «Психологія». Джерело

Це був лист жінки 67 років. Вона скаржилася на те, що вона не може жити одна, а діти не хочуть брати її до себе.

Невістка сказала, що вони не уживуться. У дочки теж своя сім’я і місця для постійного проживання матері немає. Звичайно вона ходить до них в гості і діти її радо зустрічають.

У жінки немає захоплень і бажання чимось зайнятися теж немає. У мене протилежна думка.

Це і мій досвід і спостереження з життя моїх батьків. Я дотримуюся того, що всі хороші, але на відстані.

Діти приїжджають в гості – радість! Скучила – сама поїхала. Взяла онуків на вихідні. І бабусі не нудно, і дітям поможу.

А якщо все-таки захотіти і знайти собі захоплення, то ніколи нудьгувати і хандрити. При всьому при цьому кожен живе своїм життям, ніхто ні від кого не залежить і ніхто нікого не дратує.

Адже спільне проживання – це завжди залежність.

Моя бабуся, залишившись без чоловіка, не захотіла жити в будинку одна. Поскаpжилася на це синові, моєму батькові. А той, не порадившись з моєю мамою, зібрав бабусині речі і привіз її до нас.

У двокімнатну квартиру, де ми жили вчотирьох. Тобто батьки і ми з братом. А будинок продали. Як ви думаєте, моя мама була рада цьому? До того ж у неї були не дуже хороші відносини зі свекрухою.

Мама дpатувалася, бабуся ображалася. Так і прожили все життя, теpплячи один одного. Бабуся потім дуже шкoдувала, що продала будинок. Люди похилого віку, як би їх не любили діти, завжди заважають, якщо проживають з дітьми.

Мені теж було незвично залишитися жити одній. Але мені подобалося багато гуляти, читати. І в кінці кінців, я так звикла бути одна, що почала отримувати від цього задоволення.

По-перше, ти ні від кого не залежиш, ніхто не порушує твій порядок. Не напрягаєшся з приводу зовнішнього вигляду, перебуваючи вдома. Перераховувати плюси я можу довго.

Мені завжди приносить радість приїзд дітей і онуків. І сама відвідують їх часто. Крім того, що я працюю, я раптом дуже захопилася вишиванням.

Життя стало активнішим і цікавішим. І я рада, що можу прийти додому в тишу і насолодитися своєю самотністю. Моє життя належить тільки мені і я ні від кого не залежу.

Чому дуже рада!