У мене в житті склалася така ситуація, що мені треба було швидше вийти з декрету на роботу. Я була дуже рада, коли мама погодилася мені допомогти. Але зараз я вже і не знаю, як бути.

На днях я прийшла з роботи і дуже засмутилася. В квартирі була ідеальна чистота! Мама перемила всі кухонні шафки, холодильник розморозила. Попрасувала купу білизни, взуття розібрала, підлогу всюди вимила, а ще вечерю нам з трьох страв приготувала: вареники з сиром, борщ і шарлотку спекла до чаю. Вдома все блищить і пахне випічкою… Я скільки разів говорила мамі не робити цього, але вона мене не чує.

Вона старається, а я кажу, що не треба! Мама повинна не з ганчірками і тазами ходити весь день по квартирі, а з онукою сидіти! Ну тобто не повинна, звичайно, це я неправильно висловилася. Але приїжджає вона до нас, щоб сидіти з Мартою, сама зголосилася.

Як тільки ми за поріг, вона внучці включає мультики і береться за прибирання. Сто раз просила цього не робити! Але кожен день одне і те ж!

Моя мама дійсно просто героїчна бабуся, особливо на наші часи: вона сама зголосилася сидіти з півторарічною онукою, тому що в моїй сім’ї почалися проблеми з грошима і виплатою кредиту. Моєму чоловікові зменшили зарплату, і ми прийняли рішення, що мені потрібно виходити з декрету.

Перед цим ми зробили спробу найняти няню, але з подивом з’ясували, що ціни на нянь до дітей такого віку просто велетенські. До того ж шукали людину приблизно з восьмої ранку і до сьомої вечора. За це няні просили такі ціни, що мені потрібно було тоді свою зарплату віддавати.

І тут на допомогу прийшла мама, яка випадково почула мою розмову по телефону з однією з кандидаток. І зголосилася допомогти. Спочатку я відмовилася, бо мама живе далеко. Але мама запропонувала вихід – вона буде приїжджати в понеділок, і їхати ввечері в п’ятницю, ночувати буде в дитячій на розкладному дивані разом з онукою. Як-небудь рік-півтора до садка протримаємося, а там, видно буде.

Я ще сумнівалася, як тато сприйме таке. Але він, по-моєму, навіть зрадів. У мами енергії море, незважаючи на вік, вона вдома йому не дає спокою, йому б посидіти, полежати, телевізор подивитися, а вона не дозволяє. То в магазин його жене, то на ринок, то який-небудь міні-ремонт затіє. Так що йому тільки за щастя відправляти її на тиждень до нас. Загалом, обговорили ми з чоловіком, і вирішили спробувати скористатися маминим пропозицією!

Я вийшла на роботу два місяці тому, і весь цей час ми живемо за новим графіком. В понеділок мама приблизно о восьмій двадцять стоїть на порозі квартири. Ми з чоловіком тікаємо на роботу, а мама залишається вдома – сидіти, як вона це називає, з дитиною.

І все б добре, але проблема в тому, що дитиною мамі займатися абсолютно ніколи. Я спеціально іграшок розвиваючих накупила їм, кінетичний пісок, книжки, розмальовки, пластилін для самих маленьких, конструктори різні. Але мама це все ігнорує. Які там книжки і конструктори, коли вікна не миті і на люстрі пил! Вона включає внучці планшет і береться за прибирання…

Я просиділа в декреті півтора року, і до багато чого в квартирі просто руки не доходили, адже більшу частину часу я займалася дочкою. Ми гуляли на вулиці в будь-яку погоду, та й вдома я намагалася все-таки максимум часу приділити дитині.

У моєї мами абсолютно інші пріоритети. Гуляє з онукою вона в основному до найближчого магазину і назад, з десятихвилинним заходом на майданчик, в нескінченних іграх толку не бачить, коли вдома стільки справ.

Дзвоню вдень, питаю, що робите? І мама мене знову засмучує – там Мартуся ляльками грається в кімнаті, а я ванну мию! Я кажу, мамо, ну далася тобі ця ванна, навіщо ти її миєш зараз. Іди до дитини! За нею дивитися треба, хіба мало. А вона мені каже, що бачить дитину, бо двері у ванну відкриті, все під контролем. А не мити ванну не можна, вона вже жовта у вас! І дзеркало брудне, і кахель теж!

Я хвилююся, бо Марта у мене дівчинка досить посидюща і спокійна, не те, що деякі діти, але все одно, за дитиною потрібен догляд. Але сидіти поруч з дитиною на килимі і грати в ляльки мама вважає непотрібним заняттям. Мало того, що це нудно і нецікаво, але ж ще й справи в цей час не робляться. Хто помиє підлоги, перепрасує білизну, витре пил і наведе порядок в шафі?

Втім, якби у мене була впевненість, що дитина грається саме ляльками, я б особливо не переживала. Але Марта, швидше за все, сидить і дивиться мультики на планшеті. Мама вже теж зрозуміла, що це взагалі безпрограшний варіант. Дитина спокійно сидить на дивані біля гаджета стільки, скільки треба. Мама не бачить в цьому особливої ​​шкоди – всі діти, мовляв, зараз так ростуть! А ось це вже зовсім погано.

Я, звичайно, намагаюся мамі донести свою точку зору, але безуспішно. Мама робить вигляд, що взагалі не розуміє, чого від неї хочуть. Вона дуже старається допомогти, робить все, буває, що за день і не присяде жодного разу – то миє, то готує, то біжить з дитиною в магазин, тому що в моїй квартирі вона раптом не знайшла куркуми.

Ставити мамі умови я, звичайно, не має ніякого права. Мама і так робить багато, навіть занадто. За великим рахунком, вона ж і мене так ростила. Я не пам’ятаю, щоб вона в ляльки зі мною колись гралася, чи малювала, чи ліпила з пластиліну. У вихідні включала мені мультики по телевізору і точно так же займалася господарством.

І таке її дивне виховання зовсім не зашкодило мені. Я вважаю, що виросла цілком собі нормальною людиною, вищу освіту отримала, працюю. Але тоді інші часи були. І от я тепер не знаю, як мамі все це пояснити, щоб вона зрозуміла і не образилася.

Фото ілюстративне – kirovchanka.

Джерело