Аліса повільно, неслухняними руками, поскидала в пакети свої речі і пішла до себе додому.

Батько, побачивши її, тільки посміхнувся, але нічого не сказав.

Аліса в вісімнадцять років вийшла заміж за Олексія, але щасливої ​​родини у них не вийшло. Він був страшенно ревнивий і забороняв їй фарбуватися, носити брюки і коротенькі спіднички. Він постійно їй повторював, що вона ніхто. Що їй пощастило, що він її пожалів і одружився з нею. А сам часто не ночував вдома і, коли повертався під ранок, від нього неприємно пахло чужими дешевими парфумами. Аліса добре розбиралася в запахах. У її мами були тільки французькі парфуми, вона не виносила дешеві запахи і тато рідко, але все ж дарував їй дорогі, але її улюблені. Мама легенько, своїм витонченим пальчиком, наносила крапельку на волосся п’ятирічної Аліси і говорила:

– Ти виростеш справжньою королевою, донечко! І обов’язково зустрінеш того, хто відведе тебе в свою «Країну чудес».

Мами не стало через рік, а тато одружився з тіткою Ірою, яка невпинно вселяла Алісі те, що вона нечупара і нездара. Жити з мачухою було дуже важко, платити за навчання доньки батько і вона навіть не збиралися, і Аліса, тільки закінчивши школу, відразу вийшла заміж за першого, хто запропонував. За Олексія. Легше не стало. Два роки вона терпіла його невірність і колючі зауваження, потім не витримала і повернулася додому.

Тітка Іра на той час пішла від тата до його друга, чому і тато і Аліса були дуже раді. Ось тільки тато не на жарт став захоплюватися випивкою, жартував, що інші п’ють від горя, а він від радості. Аліса тата не розуміла і, коли сусід, симпатичний молодий хлопець, Костя, запропонував їй жити разом, вона погодилася. І знову нічого хорошого. Він висміював її перед своїми друзями, грубіянив, практично забороняв виходити з дому, крім як на роботу. А вчора знову приходив Колька, його друг, вони випивали і сміялися над Алісою:

– Аліса- страшилка з Країни дурес!

Вона заплакала і пішла в спальню, а вранці Костя, вона так ласкаво кликала співмешканця, вказав їй на двері.

Два дні (добре були вихідні) Аліса проревіла, а в понеділок вранці прокинулася з твердим рішенням почати нове життя. У магазині, де вона працювала продавцем, Аліса написала заяву на відпустку за свій рахунок і, домовившись про зустріч, вирушила до однокласниці Валі, яка мала свій салон краси, досить серйозний для їх районного містечка.

– Валю, скажи тільки чесно, можна мене привести в божеський вид?

– Потрібно, дівчино! І вже дуже давно! Ти ж красуня, просто трохи в запущеному стані.

– Це, напевно, неймовірно дорого буде, – збентежилася Аліса, – У мене немає поки багато грошей, Костя все забрав, але я потім віддам, тільки допоможи мені, будь ласка.

– У тебе ж недавно день народження був, чи не так? – посміхнулася Валя, – так вважай, що я тобі роблю подарунок. І я пам’ятаю, як ти мені списувати давала, ніколи не шкодувала. Не те, що деякі.

Валя пояснила дівчині-перукарю, як потрібно підстригти Алісу, як пофарбувати.

Потім їй зробили шикарний манікюр. Коли щаслива Аліса розглядала себе в дзеркалі салону, Валя обняла її за плечі:

– Це ще не все, подруго. Завтра прийдеш до мене, ми з тобою підемо в магазин і купимо косметику, недорогу, не переживай, але хорошу. І я навчу тебе робити собі макіяж. Ну і трошки підучу тебе як себе цінувати, щоб всякі там Кості тебе не гнобили.

Валя виявилася чудовим педагогом. Коли через тиждень Аліса вийшла на роботу, директор магазину, побачивши її вранці, не втрималася і вигукнула:

– Нічого собі, Алісочко, ти даєш! Ти що, справді, в свою Країну Чудес з’їздила? Алісо, ти ж красуня! Ні, таку робітницю у коморі ховати не можна, так ти і розумниця, і відповідальна, у нас Лєна якраз звільняється, поставлю тебе замість неї завідуючою відділом.

Аліса спочатку розгубилася, а потім підняла голову і впевнено взялася за роботу.

Через рік ніхто і подумати б не зміг, що ця красива, успішна дівчина, її вже поставили директором філії магазину, колись боялася підняти очі на свого недалекого співмешканця.

– Кохана, якщо тобі подобатися ця сукня, беремо її, ти в будь-якому вбранні все-одно будеш найкрасивішою нареченою! – Павло дивився на Алісу закоханим поглядом, а вона щасливо посміхалася.

Павло працював у районній адміністрації, але Аліса погодилася не через це вийти за нього заміж, а тому що він її дуже любив і поважав. Та й просто був хорошою людиною. Вони попросили продавця спакувати сукню, і тут Аліса почула поруч знайомий незадоволений голос:

– Ти, Катю, на дорогі не дивися, грошей немає, та й куди тобі з твоєю фігурою, це он для таких красунь тільки.
Аліса обернулася і побачила Костю з худенькою симпатичною дівчиною. Аліса голосно розреготалася, а Костя, впізнавши її, здивувався і розгубився.

Автор: Марія Скиба.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело