Іринка постійно бреше чоловікові, каже, це – жіноча мудрість і брехня на благо. Мовляв, не буду брехати – доведеться розлучатися, її Толік такої правди життя не витримає.

Купила собі чобітки за великі гроші, йому сказала інше. Іра щаслива, чоловік задоволений: є привід побурчати, що дружина марнотратка.

Зарплата у чоловіка – середня, а то і нижче, але їм вистачає. Як він стверджує. Але він усім демонструє, що годувальник.

У самої же Ірини, як в насмішку над усіма оточуючими, доходи прут вгору: два підвищення за три роки.

Особливо з боку, якщо посадову структуру відділів в компанії не знати, це і не зрозумієш. А вже якщо дружиною і її роботою цікавитися так, як Толік – то і зовсім в невідстанні перебувати будеш до кінця своїх днів.

Не поспішайте Іринку засуджувати. І хвалити не поспішайте за мудрість її глибоку. Знаю, знаю, тих, хто вважає, що не треба чоловіка ображати високим доходом дружини – віз і маленький візок.

Мовляв, дізнається добрий чоловік, що жіночка його більше за нього самого заробляє, буде по його самолюбству удар. А у мужиків психіка ніжна, завжди з іншими системами організму пов’язана. Вдарить по психіці, а у нього що інше, цінне відмовить?

– Як на мене так нехай відмовляє, – посміхається Іра, коли ми іноді її питаємо: чи не набридло жити у брехні. – Мені тоді ховатися менше доведеться.

І коханція Ірина не має. Їй, після двадцяти років сімейного життя і Толі, мужик даром не потрібний. Дитина є – школу закінчила. Що ще потрібно?

А ось Толік – він у нас мужик. З великої літери мужик. Років п’ять, а може бути, і більше як, завів собі жінку на стороні. Про коханку на стороні син пронюхав, мамі здав. Ну, там як завжди було – сльози, соплі в обіймах подруг, які подають серветки витерти ніс, роздуми: кинути або залишитися?

Вирішила тоді залишитися, сама заробляла мало, квартиру ділити, куплену колись спільними зусиллями батьків з обох сторін теж не хотілося. Толя теж йти не поспішав – йому то навіщо, і так все добре.

Ірина мучило, що цю середню зарплата Толік прогулює зі своєю мадам, а їй дістаються копійки.

Потім ось, сама почала заробляти. Те що прогулює Толя – дратує її до цього часу. Каже, годувала його і буде годувати тільки на ті копійки, що в будинок приносить.

– Доля все бачить! – злісно і переможно посміхається Сашко, розмірковуючи зараз: яку відмазку придумати, щоб у відпустку поїхати відпочити нормально? Вона зібрала, ось тільки витрачати накопичене на чоловіка-гуляку не бажає.

А з боку це сімейство виглядає ідеальним, чесно! Їх багато хто ставить в приклад – мовляв, двадцять років живуть душа в душу, мудра дружина мужика не обмежує ні в чому, відразу видно, він – глава сімейства, психіка у нього міцна, ось і сім’я міцна.

Про Ірині доходи і про йогомадам знають не тільки всі, а половина тих, хто знає скаже – все це брехня на благо.

Та тільки на благо чи? Іра постійно переживає – а ну, дізнається про її заначку чоловік? Чоловік теж телефон ховає, з рук не випускає. Коли опиняєшся в їхньому товаристві, розумієш: дивляться подружжя один на одного як два ворожих агента. І незрозуміло.

За ідеєю я тут на боціІрини – вона ж дівчинка. І що там з її чоловіком – мені глибоко наплювати. Але таємниця ідеальної сім’ї смішить.

Єдиний, хто щасливий і навчився отримувати від ситуації вигоду – син. Він також хитренький. Знпйшов якось мамині доходи. Чи то СМС банківську побачив, то чи ще якимось чином, але здав.

Тепер з мами данину бере – щоб батькові не здавати, як він колись батька здав їй. Геній. Мама то плаче, що виростила такого. Заодно пишається: такий безпринципний в житті не пропаде.

Так і живуть все в ідеальному на вигляд маленькому сімейному пеклі. Але яка тут сім’я? Співжиття чужих один одному людей.

Фото ілюстративне з вільних джерел.

Джерело