– Мої зради – без бруду і брехні! Я встав перед вибором: або розлучитися, зрадивши родину, або зраджувати. Вибрав зраду і не шкодую. Дружина прийняла. – Похизувався в інтерні чоловік, що встав на захист чоловічого права нв ліво. – Зараз у нас міцна і щаслива сім’я, в якій кожен знає своє місце.

– А ви впевнені, що дружина ваша щаслива? – вирішила уточнити я. – Або у неї просто немає вибору?

Олена Миколаївна не вірить, що складені поняття «щастя» може поєднуватися з зрадами одного партнера і фразою «знає своє місце».

Олена Миколаївна ніколи з таким поєднання в реальній, а не он-лайнової життя, не зустрічалася.

Тут же в чому фішка: в он-лайні можна заявити, що дружина щаслива, навіть якщо чоловік своїх пасій призводить додому.

Тільки на ділі, швидше за все, у бідної жінки від такого розкладу не витримають нерви і вона з собою жорстокістю, рано чи пізно, позбудеться і від чоловіка, і від його коханки. При цьому у суспільства вистачить совісті або нахабства – сказати: а чому вона погодилася?

І коли чоловік намагається довести, що дружина його щаслива безмірно, бо він її не кинув, а, як справжній, благородний мужик, залишився в сім’ї – ну, подумаєш, ходити наліво – то це не про щастя, ось ні крапельки.

Це про безвиході, швидше за.

– Я сказав дружині, що любов до неї у мене пройшла. І як жінка вона мене цікавить мало. Але я ще не стара людина, у мене є потреби навіть не фізичні, а емоційні! – Повчав в мейлі співрозмовник. – І якщо я не помилився і вибрав собі в супутниці мудру жінку, вона мене зрозуміє. Ну, а якщо мізків немає, то нехай відправляється у вільне плавання.

Я люблю таких співрозмовників. Вони підбирають красиві слова і намагаються правильно, «по-розумному» будувати фрази. Аби довести свою правоту. Аби пояснити: нічого поганого не зробили.

– Дітей-то скільки? – запитала я.

– Двоє! – Прилетіла горда відповідь. – І вони виростуть в повній сім’ї, справжніми чоловіками.

Там було ще щось про розлученя. Про дурних жінок, які в сліпоті своїй позбавляють дітей – батьків, а батьків – дітей, не розуміючи, що мудрість жінки – вона в терпінні. Ну, а що ще робити жінці з двома дітьми?

Терпіти, напевно. Я б пішла, але у мене завжди було куди йти. А тієї може нікуди. І у неї любов дика, як в перший день і надія що одумається. Але це так, лірика.

Я читала і згадувала приятеля, який років десять тому штовхав подібні тези, в потім виявилося, що у його дружини є коханий. І вона того… до нього… з дітьми втекла.

Він щовечора шукав «вуха», які погодяться слухати його прокльони на адресу нехорошою зрадниці і пив, картинно зображуючи обманутого чоловіка. Ви знаєте, його страждання, вони були як в анекдоті.

– І вона після нього моїх дітей цілувала!

Я його під ці страждання запитала: а ти що, милий, своїх дітей взагалі не цілував? Згідно твоєї логіці після чужих тіткою – нічого до невинних немовлят підходити. Я думала – вб’є, так рвонув з столу. Правда, стримався.

– Я мужик, – прогарчав.

Ну-ну, мужик. Так і цей – мужик. І вони, і ще сотні тисяч таких же «мужиків», будуть кожен день шукати виправдання своїй зраді.

І доводити, що їм – можна. Що їх зрада, вона «чиста». Ось тільки не буває у зради «чистої» сторони. Це завжди зрада, хоч зі шкури вилізу, намагаючись довести зворотне.

Правда, розуміти це – та й то смутно – герої починають, лише опинившись на місці тої людини.

Фото ілюстративне з вільних джерел.

Джерело