– Мої зради – без бруду і брехні! Я встав перед вибором: або розлучитися, зрадивши родину, або зраджувати. Вибрав зраду і не шкодую. Дружина прийняла! Зараз у нас міцна і щаслива сім’я, в якій кожен знає своє місце

 

Там було ще щось про розлученя. Про дурних жінок, які в сліпоті своїй позбавляють дітей – батьків, а батьків – дітей, не розуміючи, що мудрість жінки – вона в терпінні. Ну, а що ще робити жінці з двома дітьми?

Терпіти, напевно. Я б пішла, але у мене завжди було куди йти. А тієї може нікуди. І у неї любов дика, як в перший день і надія що одумається. Але це так, лірика.

Я читала і згадувала приятеля, який років десять тому штовхав подібні тези, в потім виявилося, що у його дружини є коханий. І вона того… до нього… з дітьми втекла.

Він щовечора шукав «вуха», які погодяться слухати його прокльони на адресу нехорошою зрадниці і пив, картинно зображуючи обманутого чоловіка. Ви знаєте, його страждання, вони були як в анекдоті.

– І вона після нього моїх дітей цілувала!

Я його під ці страждання запитала: а ти що, милий, своїх дітей взагалі не цілував? Згідно твоєї логіці після чужих тіткою – нічого до невинних немовлят підходити. Я думала – вб’є, так рвонув з столу. Правда, стримався.

– Я мужик, – прогарчав.

Ну-ну, мужик. Так і цей – мужик. І вони, і ще сотні тисяч таких же «мужиків», будуть кожен день шукати виправдання своїй зраді.

І доводити, що їм – можна. Що їх зрада, вона «чиста». Ось тільки не буває у зради «чистої» сторони. Це завжди зрада, хоч зі шкури вилізу, намагаючись довести зворотне.

Правда, розуміти це – та й то смутно – герої починають, лише опинившись на місці тої людини.

Фото ілюстративне з вільних джерел.


Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
 
Loading...