Геть від такого чоловіка без оглядки в нове життя. Не роздумуючи махнула з іншим в пошуках тиші і спокою

 

Зі мною на одному потоці навчалася дівчинка Яна з села. Якраз, коли ми готувалися до держіспитів. Повертатися додому вона абсолютно не хотіла. Думала, як їй залишитися тут до того ж перевезти ще й маму з братом.

Мама у неї жила на кордоні. Пам’ятаю Яна дзвонила їй питала про обстановку в селі.

Янка швидко вирішила питання, як залишитися у місті. Вийшла заміж за першого зустрічного. А через пару місяців, приголомшила новиною, що чекає дитину і думає залишати дитинку.

А мені відразу її чоловік, не сподобався. Звуть його Павло, хамських і зовсім не підходив Яні.

Виявилося, що не здавалося. Пізніше з’ясувалося, що він ледачий і весь у боргах. Гаразд якби тільки друзям та родичам заборгував, але й іншим людям.

Майже рік і він не в змозі його погасити. А відсоточок то капають. Постійні п’янки, гулянки. Знаю, що вона мало не народила на 7 місяці, коли він заявився посеред ночі з чергової гулянки.

В ту ніч, вони поїхали разом на швидкій. Тільки він в травмпункт, а вона в на збереження. Я потім їй речі в лікарню носила, фрукти. Точно сказати не можу. Не прийнято у нас так відверто розкривати один одному домашні труднощі і проблеми.

Грошей катастрофічно не вистачало. Я перестала впізнавати бридливу Янку, яка вже без всякого «фу-у-у» брала речі з мусорки.

– А що, нормальні чоботи, навіщо ж добру пропадати, а дзеркало треба просто відмити і все. Ти бачила, скільки такі в магазині коштують. А я за безкоштовно взяла, у ванній прикручу.

Вулицею з нею стало ходити неможливо, вона всюди виглядала різний мотлох і тягла його додому. Потім знайшла для себе постійне джерело доходу – лазити скрізь і металобрухт збирати.

Один раз з якимись мужиками роздерла через залізної труби з привареною до неї якийсь залізної пластиною. Мужики говорять, що її залишили тут і прийшли забрати, а вона вантажну газель вже викликала щоб забрати і здати. Відстояла-таки. В результаті заробила на цьому.

Мені здавалося, що вона в дуже глибокому відчаю. Але одного разу, вона прийшла до мнеі заговорила, в якомусь наказовому порядку:

– Не народжуй і навіть не думай про це, а то в іншому випадку, пропадеш. Ні чоловік, ні друзі, ні навіть родичі не помічники тут.

А сама все чекає, коли дитину в садок можна буде віддати і вийти на роботу. Сама-то вона не п’є, чи не гуляща, просто поквапилася із заміжжям. А з іншого боку. Хто його знає, якби вона тоді до мами повернулася. А мама її все ще живе там, скаржиться, але терпить, чекає і сподівається на краще.

У січні, сильний мороз о 2 годині ночі дзвінок у домофон. Піднімаю трубку, вона в ридає прямо з якимось надривом. Заходить з дитиною, замотаним в ковдру і в чоботях на босу ногу:

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
 
Loading...