Вийшло так, що ще зі школи я була закохана в Славка. Та й йому я була симпатична, часто проводжав додому і носив завжди мій портфель. Коли ми подорослішали, то стали зустрічатися. Славко носив мене на руках, завжди купував квіти та дарував милі подаруночки. Коли я хворіла, сидів цілодобово біля мого ліжка і постійно виконував всі мої прохання, не залишав мене ні в добру хвилину, ні в важку. Через пару років Славко запросив мене в ресторан і зробив пропозицію вийти за нього заміж. Зігравши скромне весілля, ми орендували маленьку однокімнатну квартиру та стали жити разом. Заробляли ми зовсім тоді небагато і грошей на все, що хотілося, нам не вистачало. На вихідні ми часто їздили до моїх батьків, мамі з татом подобався мій обранець. Вони завжди його підтримували і давали поради. Сергій постійно в усьому слухався моїх батьків, у них були гарні відносини.

У таких непростих умовах ми прожили кілька років, хоч і відносини з чоловіком були у нас добрими, ми робили все разом і підтримували один одного кожну хвилину, але налагодити фінансове становище так і не виходило, як би Славко не намагався це зробити. Мій чоловік досить часто міняв роботи в пошуках кращого, але заробити більше так і не виходило на превеликий жаль. Ми жили щасливо, але дуже бідно.

Ось через пів року я поміняла роботу і там познайомилася з Артемом. Це був досить гарний, солідний та багатий чоловік і крім основної роботи він будував свій власний бізнес, який вже від самого початку став приносити йому дуже хороший прибуток. Артем теж відразу звернув на мене увагу і запросив піти в кіно. Я відмовилася, адже вдома мене чекав коханий чоловік. Але Артем не відступався, часто на робочому місці я знаходила квіти або дрібні подарунки з запискою про зізнання в кохані. Мені чоловік за все життя стільки квітів не дарував, як Артем за один місяць. І ось через пару місяців я все ж погодилася піти в кіно. Після перегляду фільму Артем просто повів мене в шикарний дорогий ресторан. Я жодного разу не була в таких закладах і проскочила думка в голові: “чому мій чоловік Славко, а не Артем”.

Відтоді Артем постійно дарував мені дорогі подарунки і водив в хороші недешеві ресторани, пригощав стравами, яких я ніколи в очі не бачила, не те, щоб і куштувати. Чоловікові я нічого говорити не хотіла, адже він мене щиро кохав, намагався догодити в усьому, постійно старався, щоб нам жилося краще. Але через пів року залицянь Артема, я таки зрозуміла, що з чоловіком мені таке життя не світить. Мені не хотілося жити все життя в бідності, рахуючи кожну копійку, я так вже від того втомилася. Я навіть задумалася про те, якщо з’явиться дитина, що я зможу їй дати, чим допоможу їй в житті? Я не хотіла, щоб її чекала моя доля.

Незабаром я пішла від Славка до Артема, пояснивши це тим, що мені набридло жити від зарплати до зарплати. Чоловік благав мене не кидати його і говорив, що знайде кращу роботу, приноситиме більше грошей, але чекати ще пару років я не могла, та й не хотіла. Мені хотілося жити шикарним життям з багатим бізнесменом, адже я вже добре знала, як це. Незабаром я розлучилася з Славком. Батьки мене не зрозуміли, мовляв, як можна проміняти кохану та добу людину на “мішок з грошима”. Але на свого Артема я можу покластися, він ні в чому не відмовляє, і я маю, що тільки захочу, він надійна людина. Навіть сказав, щоб я залишила роботу, адже у нас достатньо грошей і ми маємо все, сказав, що буде мене забезпечувати і хоче бачити красивою і радісною, а не втомленою після роботи.

Я познайомила його з моїми батьками, але ті були не особливо раді моєму новому обранцю. Артем навіть привіз подарунки мамі з татом, що ніколи не робив Славко, але так і залишився чужою і далекою людиною моїм батькам. Мій чоловік багатий і надійний, завжди підтримає і зрозуміє. Чому ж тоді мої батьки не розуміють цього? Я живу тепер так, як мріяла все своє життя, а про Славка вже давно забула, навіть не знаю, як склалося його життя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pinterest.

Джерело