Мій син надумав одружитися. Дівчинка хороша, господарська, видно, що нерозпещена, хоча сім’я у неї не проста. Всі вони в науці, є звання, їх прізвище на слуху. Тільки батько сімейства в бізнесі, але в молодості він теж викладав економіку в місцевому вузі. Добре прийняли нашого сина, він – наша гордість, цілеспрямований, вихований. Навчався легко, зараз вже працює, там і познайомився з нареченою.

У сина є хороша квартира. Дісталася від бабусі, а дід, мій свекор, переїхав до нас. У нас свій заміський будинок.

Новину про одруження сина ми сприйняли з радістю, вони жили разом майже рік, пора вже узаконити стосунки.

Вчора син приїжджав в гості зі своєю нареченою. Перед тим як піти, повідомив, що візьме прізвище дружини. Посміялися, спробували різні варіанти сполучень їх імен і прізвищ і розійшлися. Щось стало мені неспокійно, ввечері передзвонила, а син підтвердив, що це не жарт.

Так прийнято в сім’ї майбутніх родичів: які б не були обставини – прізвище повинно залишитися. Це вони відстежують, ведуть родоводи. Якщо продовжувачі – сини, то проблем немає, якщо доньки, то вони залишають прізвище та дітям його передають.

Намагалася поговорити з дівчинкою, вона не бачить нічого страшного, з дитинства знала, що так буде. Син все жартує, говорить, що це дрібниця. Він її так кохає, що готовий забути про своє прізвище. Ну як же так? Дружина завжди бере прізвище чоловіка, це якось не по-людськи!

Кажу, що це дивно буде виглядати на весіллі, відповідає, що буде вузьке коло, вони зібралися замість весілля поїхати на острови. Намагалася вмовити сина, застерегти від помилки, але марно. Батько висловив думку, що засміють на роботі, який ти чоловік після цього? Відповів, що на роботі давно знають, нічого страшного не бачать. Всі вже знають, батьки майбутньої невістки в захваті від нього. Це ми дізнаємося в останню чергу, він був упевнений, що батьки будуть проти.

Дід завжди мав на нашого хлопчика великий вплив, так він йому пояснив, що дружина виходить заміж, тобто «за чоловіка, в тінь» і втрачає своє прізвище. Нічого не допомагає, каже, що це забобони. Не знаю що робити! Заборонити ж ми не можемо, він повнолітній!

Батько пішов на ультиматум: так з нами чинити не дозволю, на весілля не прийдемо, і ти нам не син! Тиждень уже місця собі не знаходжу. Я зрозуміла б, якщо наше прізвище було соромно вимовити, так ні ж! Що нам робити? Як переконати сина? Чи змиритися? Чи були у вас такі випадки, щоб чоловіки брали прізвище дружини?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!