Якось ввечері я мию холодильник, а свекруха заходить на кухню та говорить, що треба завтра помити холодильник, мов не помічає мене.

Мені це все почало набридати і я її сказала, щоб вона покинула мій дім. Вона обpазилася та вже тиждень не приходить. Але від чоловіка я тaкoго не очікувала

Я вже заміжня 4 роки за добрим та люблячим чоловіком. Він має свій маленький перспективний бізнес, який непогано розвивається.

Попри це він і дома допомагає і мені уваги достатньо приділяє. Через те, що у нас не було власного житла, а винаймати квартиру у столиці дорого, то вирішили, що поживемо перший час з його мамою.

Хоча чоловік мій був ідеальний та вдався він явно не у свою маму. Не скажу, що вона найгірша жінка у світі, але своїх «дивин» у неї вистачало.

Ось, наприклад, варю я коханому його улюблений грибний суп, а на вечір жінка згадує, що це ж святого Андрія сьогодні і замовляє велику піцу, або сет суш і мій суп залишається холонути у холодильнику.

Або ж я мию холодильник, а вона заходить на кухню та говорить, що треба завтра помити холодильник, мов не помічає мене.

Згодом ми змогли переїхати у власне житло. Оскільки це ще залишалося для нас дорогим задоволенням, ми взяли кредит. Через рік у нас наpoдився хлопчик Владислав. І тут почалося найгірше.

Свекруху, як муха якась вкусила. Мало того, що вона у нас ледь не жила, тільки спати до себе додому ходила. Так ще й почала мене повчати жити правильно. Складалося враження, що я навіть кашу не зварю без її нагляду та порад.

Мені це все почало набридати і я культурно її сказала, щоб вона покинула мій дім та дала нам спокій. Вона обpазилася та вже тиждень не приходить. Чоловік також трішки злий на мене, що я так до його мами віднеслася.

А як по-іншому треба було? Може підкажете?