АЛЯ ЗРОБИЛА ВСЕ, ЯК НАЛЕЖАЛО ЗА ІНСТРУКЦІЄЮ. СУМНІВІВ НЕ БУЛО. ДВІ СМУЖКИ. КОЛИ РОЗПОВІЛА ДІМІ, ХЛОПЕЦЬ БУВ ВІДВЕРТО НЕ В ЗАХВАТІ, СКАЗАВ, ЩО ВЗАГАЛІ ВІН СУМНІВАЄТЬСЯ, ЧИ ЦЕ ДИТИНА ЙОГО. ДІВЧИНА СЛУХАЛА, КОВТАЮЧИ СЛЬОЗИ, ВОНА МОВЧКИ РОЗВЕРНУЛАСЯ І ПІШЛА ГЕТЬ. З ТОГО ДНЯ ВОНИ З ДІМОЮ ВЗАГАЛІ НЕ СПІЛКУВАЛИСЯ, А ЗУСТРІЛИСЯ АЖ ЧЕРЕЗ 20 РОКІВ

Помилка молодості… Діма і Аліна познайомилися в інституті. Молоді люди відразу сподобалися один одному. Роман між ними спалахнув з тієї неймовірною силою, якою тільки може бути «справжня і єдина» любов в 19 років. Найчастіше вони втікали з пар, щоб провести разом час. Так минуло кілька місяців.

А потім сталося те, що мабуть і повинно було статися. Аля запідозрила недобре, коли вранці у неї почалися періодичні нездужання. Дівчина побоялася йти до лікаря і звернулася до більш досвідченої подружки, яка пояснила їй, що таке тест на вагітність і як ним користуватися. Ще не вірячи, Аля зробила все, як належало за інструкцією. Сумнівів не було. Дві смужки. Треба розповісти Дімі.

Хлопець був відверто не в захваті. Більш того, він почав звинувачувати Алю в тому, що вона спеціально це зробила. А закінчив тим, що взагалі сумнівається, чи ця дитина його. Дівчина слухала, ковтаючи сльози, і не впізнавала кохану людину. Вона про сто мовчки розвернулася і пішла геть. З того дня вони з Дімою взагалі не спілкувалися.

Пройшло багато років. Дмитро вже й не згадував свою «помилку молодості». Та й скільки їх було потім, таких «помилок» – не перелічити і по іменах не запам’ятати. Чоловікові було вже під сорок, але він так і не одружився, все якось так склалося. Одного разу проходячи по вулиці, за спиною Дмитро почув сміх. Такий задерикуватий, заливистий, немов сміялася молода дівчина. Сміх чомусь здався до болю знайомим.

Чоловік обернувся і обімлів. А він пізнав його відразу. Роки, звичайно змінили Алю, але виглядала вона просто приголомшливо. Жінка йшла під руку з чоловіком середніх років і розмовляла з молодим хлопцем, що йшов поруч з ними. «Ну біжи, сонечко не запізнися!» – сказала Аля таким знайомим голосом. «Гаразд-гаразд, – розсміявся юнак, – ну все, мамо, тату, поки, до вечора!»

Хлопець бадьоро рушив у бік Дмитра і той зумів нарешті розгледіти його обличчя. Чоловік застиг, як громом уражений. Перед ним наче стояв він сам, але років на 20 молодший. На мить їхні погляди зустрілися, але хлопець, не затримуючись, побіг далі.

«Помилка молодості» – подумав Дмитро і гірко посміхнувся, розуміючи, що можливо колись упустив в житті найголовніше.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.