Свекруха вважає, що мій чоловік їй повинен все життя допомагати. Ранок неділі, лежу в теплому ліжечку. Чоловік поїхав до своєї мами – лампочки поміняти. Ні, привід для закликання синочка в гості, природно, був зовсім іншим: – Синочку, у Ігоря – твого племінника, сьогодні день народження. Приїжджай, заодно лампочки поміняєш.

Мій чоловік – марнотрат. Свою зарплату він розтратив буквально за кілька днів. Гаразд хоч за квартиру платить і на їжу дає. Решта йде на покупку нових ігор і чогось там в самих іграх. Я і не переживаю з цього приводу – нехай краще грає, як дитина, ніж з друзями по шинках сновигає. Тим більше, я пам’ятаю: перші 40 років дитинства для чоловіка найважчі.

Все вищеописане я написала не поскаржитися, а пояснити, чому у мого чоловіка ніколи немає грошей. У мене, на відміну від чоловіка, гаманець ніколи не буває порожній. Ще в заначку відкладаю. Іноді, якщо чоловікові потрібно щось терміново купити, я його виручаю. Але ніколи, важливо, не даю чоловікові гроші на маму, сестру і племінників.

Я пам’ятала, коли у Ігоря день народження, тому ще на тижні купила велику коробку конструктора, від якого фанатіє дитина. Вранці я всучила коробку чоловікові, і з абсолютно спокійною совістю лягла дивитися телевізор.

Сама я не відправилася в гості на свято з однієї простої причини: взаємна неперетравлюваність мами і сестри чоловіка. На їхню думку, любити мене нема за що: в рот до них не заглядаю, грошей не даю, з дітьми не сиджу. Одного разу я залишилася з племінниками, «на годинку». А забрали їх через 5 годин.

У підсумку я запізнилася на роботу і мене позбавили премії. І я мала нахабство зателефонувати сестрі чоловіка і висловити своє незадоволення її затримкою на 4 години. За що була затаврована «безсоромною хамкою». На подальші прохання посидіти з дітьми, я відповідала відмовою. Але була абсолютно не проти, коли їх підкидали чоловікові – із задоволенням гралася з дітьми.

І двох годин не пройшло з моменту відходу чоловіка, як він повернувся, і не один – з усім сімейством, включаючи неповнолітніх родичів.

Свекруха, увійшовши в спальню прямо в пальто, з урочистим видом заявила:

– Цього року ми вирішили скинутися і подарувати Ігорю планшет. За 10 тисяч, він сам вибрав. Нам не вистачає 4 тисячі. Будь добра, розщедритися.

Знаєте, дитині я б із задоволенням подарувала планшет. Не такий дорогий, а найпростіший, тисячі за 3-4. Ось тільки сестра чоловіка вже 2 тижні на своїй сторінці в соцмережі постить фото планшета з написом: «Хочу-хочу! Подаруйте, кому не шкода!». І, от збіг, саме такий планшет і коштує 10 тисяч.

Природно, я відмовила. Тут мене навіть чоловік в жадібності не дорікнув. Я покликала іменинника до себе, відкрила ноутбук і забила в пошук: купити планшет недорого. Нам з Ігорем знадобилося 5 хвилин щоб вибрати досить бюджетну модель, оплатити її з карти і замовити доставку на завтра на адресу свекрухи. А вони ще говорять, що я дітей не люблю. З днем ​​народження, Ігорчику!

Зраділий хлопчисько помчав до своєї матері, що сиділа в коридорі і далі цього місця в квартиру не заходила.

Свекруха не оцінила мого щирого пориву, який заощадив їм з дочкою аж 5 тисяч. Вона почала обурюватися:

– Тебе хто просив? З тебе гроші просили, їх і давай. Оббираєш мого сина до нитки, у нього навіть на лампочки грошей немає! Давай сюди 4 тисячі, швидко! Це не твої гроші, а мого сина!

І, уявляєте, ця жінка полізла в мою сумочку, що лежала на комоді! Я зиркнула на чоловіка і злісним голосом прошипіла:

– Щоб через 5 хвилин їх тут не було!

Чоловік схопив свою матір в оберемок, потягнув до виходу і випровадив своїх родичів з нашого негостинного будинку. У 5 хвилин він вклався.

Ось саме тому я і не проти платних ігор чоловіка – раніше вся його зарплата осідала в кишенях матусі. Хай вже краще на втіху витрачає, ніж на цих п’явок.

Ось, наприклад, сьогодні випадок з лампочками:

Чоловік майже під’їхав до будинку свекрухи, як вона йому подзвонила і попросила купити лампочок. Чоловік в цьому не шарить, тому віддав трубку продавцю. Той зібрав пакет з 10-річним запасом лампочок, і озвучив чоловікові суму покупки: 1000 гривень. У свекрухи нічого так забаганки – раз син купить, дайте найдорожчі енергозберегаючі, та побільше.

От так у нас з усім. Чесно кажучи, я вже не витримую. Навіть не знаю, що робити далі з свекрухою і її чималими запитами.