– Приходжу вчора з прогулянки з дитиною, відкрила двері в квартиру і обiмліла! У мене посеред коридору лежить купа наших речей, які ми свекрам в гараж відвезли на зберігання, коли Максим підріс.

Коляски, манеж, велосипед, ліжечко, ванночка, автокрісло для новонародженого, стілець для годування, пеленальний стіл, мішки з одягом. Я відразу зателефонувала свекрусі, запитала навіщо вона це зробила. Але її відповідь мене вразила. В один день я стала ворогом сестрі чоловіка.

– Почекай. І звідки все це взялося?

– Так свекри привезли і вивантажили демонстративно! Образилися, бач, що я відмовилася поділитися дитячими речами з їх дочкою. Вона народжувати зібралася! А я то тут причому?

Для свого первістка Анфіса і її чоловік, як багато молодих батьків, свого часу ретельно вибирали все найкраще і якісне.

Італійські меблі, хороша коляска-люлька, прогулянковy тростину, якісні іграшки і одяг відомих фірм, стільчик для годування, всілякі гаджети. Чоловік Анфіси непогано заробляв, тому ціни на дитяче придане були особливою проблемою.

До слова сказати, зараз у них доходи скромніше, ніж тоді. І таких дорогих речей вони б уже не купили.

Обраними і купленими дрібничками Анфіса більш ніж задоволена: відомі фірми виправдали себе. Так, речі недешеві, але користуватися ними було одне задоволення.

Анфіса – дівчина акуратна, тому речі берегла. Всі речі, від колясок до останніх шкарпеток, після активного використання виглядають як нові, і перебувають в чудовому стані.

Всі ці багатства на протязі п’яти років, ретельно упаковані, зберігалися в гаражі у свекра – для другої дитини.

– Я спочатку хотіла двох дітей поспіль! – розповідає Анфіса. – Але потім, коли отримала на руки Максима, зрозуміла, що все не так просто. Максику вже п’ять, але я думаю, що в найближчі пару років народжувати точно не буду. Треба спочатку виростити одного. Тим більше, зараз у нас з фінансами все непросто. Може, на роботу доведеться виходити і мені теж.

Зате дитина незабаром повинна з’явитися у молодшої сестри чоловіка Анфіси, Людмили. Власного чоловіка у Людмили немає, народжувати вона буде на самоті.

Відносини з батьком дитини у Людмили складні, і поки незрозуміло, чи прийме він якусь матеріальну участь у цих заходах.

– І ось дзвонить мені свекруха і каже – як добре, мовляв, що ти свого часу нічого не викидала, зараз все це Людочці знадобиться! А я їй – а причому тут Людочка? Я для неї, чи що, це все берегла? Ні! Про це й мови бути не може!

Свекруха, звичайно, була трохи приголомшена – відносини до цього у них були непогані. Спробувала «зайти» через сина, але той сприяти в переговорах не став, перевів все на дружину – мовляв, це її речі, вона їх купувала, вибирала, нехай вона і вирішує. Анфіса ж категорично відмовилася ділитися.

– Вони, мабуть, так сподівалися, що «все для дитини є», що навіть нічим не потурбувалися. Зовиці народжувати скоро, а у неї жодної дитячої ще немає. Але чому це повинно бути моєю проблемою? Це не я дитину зібралася народжувати невідомо від кого, на шиї у батьків. Нікому нічого віддавати я не збираюся, тим більше, знаючи Людочку. Все переламає, забруднить і викине! – обурюється Анфіса.

А потім свекруха влаштувала цей демарш.

– Заходимо з вулиці і бачимо цю гору речей до стелі. Причому, все це з гаража, ти уявляєш, в якому стані? Кілька років там лежало. Звичайно, речі ретельно упаковані, але зверху все брудне, запорошене! Дзвоню свекрусі, кажу, Ольга Геннадіївна, я щось не зрозуміла, що це діється?

– А вона?

– Вона каже – а що тебе дивує? Твої речі у тебе вдома! Я, каже, чуже зберігати в своєму гаражі більше не буду. Бережи сама!

Анфіса в свою чергу теж ображена на свекруху. Гараж у свекра стоїть порожній і речі там абсолютно нікому не заважали. Квартира у Анфіси і її чоловіка маленька, однокімнатна, і куди тепер подіти всю цю пишність – абсолютно незрозуміло.

Свекруха не хоче розмовляти ні з невісткою, ні з сином. Ще й чоловік в результаті розлютився на Анфісу за те, що «влаштувала конфлікт на рівному місці».

Тепер дівчина зовсім не розуміє, як їй правильно вчинити.