Родинне свято у нас не вдалося. В кінці грудня до нас приїхав брат чоловіка з дружиною, щоб разом свята відсвяткувати – на тиждень-два. Що ж робити брат, як відмовиш?! Хоча я не в захваті була від цієї ідеї, бо сину лише 5 місяців. За матеріалами

Дитина тільки народилася, я взагалі не досипаю, що не доїдаю, нічого не встигаю, а тут ще родичі спокою не дадуть. Думаю нехай, може допомагати будуть, хоч відпочину, знову ж поговорити буде з ким, поколядувати на Різдво.

Дочекалися, приїхали, з порожніми руками жити у нас, хоч би брязкальце дитині купили і то щастя, не мені, а дитині. У мене є правило в будинок, де є дитина я з порожніми руками на ходжу, не так вихована, але тут мабуть інший випадок.

Я, як добра господиня, наготувала, прибрала, зустріла їх добре. І начебто все б добре, але за ці кілька днів поки вони були у нас, вона жодного разу не запропонувала мені допомогти приготувати їсти, поприбирати або елементарно допомогти з дитиною, поки я займаюся домашнім господарством.

В Новорічну ніч я все приготувала, потім сама все прибрала, а дружині брата мого чоловіка навіть в голову не прийшла думка запропонувати мені допомогу.

Я з дитиною бігаю по квартирі в режимі «електровіник». Я з немовлям на руках і підлоги помити, так як на вулиці зима, сльота, вони ходять туди-сюди бруд всюди по підлозі, і їсти приготувати, і дитину погодувати і умити.

Тобто елементарно запропонувати елементарну допомогу, ну хоч почистити картоплю для супу я від неї не почула.

На 3 день бути прислугою мені набридло, все-таки я і ночами не сплю, до дитини встаю, але не суть. Чоловікові розповіла свої образи, а він тільки плечима знизив, мовляв він не буде в жіночі розборки сунутися.

Їжу не купують, електрику крутять, ванни приймають, воду ллють, продукти в магазині не купують, з домашніми справами не допомагають і на що мені все це? На 4 день прийшов чоловік з роботи, а ці щасливі в кіно пішли.

В 4 руки ми швидко з ним впоралися з цим, поїли і тут на готовеньке і родичі прийшли, напевно на запах йшли. Принесли значить собі пива море, різної живності, а мені хоч би одне піроженко купили б і то добре, але ні, не заслужила напевно.

І ця щаслива парочка повечеряла і пішли в зал кіно дивитися і чоловіка кличуть, мовляв гайда з нами. А мені так прикро стало і тут мене не помітили, я її відкликала вбік і кажу:

– Ти мене звичайно вибач, але ти б хоч раз за ці дні запропонувала мені допомогу свою, я з дитиною на руках теж втомлююся. Хоча б картоплю почистити для супу, або просто запропонувати допомогу.

– Ти що мене тут вичитувати збираєшся? Я взагалі вважаю це недоречним! Я теж втомилася. (Цікаво від чого вона втомилася, від дивана?)

– Що? Люба, ти знаходишся в моїй квартирі. Це не я у тебе в гостях, а ти у мене.

– Я не збираюся це вислуховувати!

Я була в шоці від їх наглості.

Вони, все-таки, зібрали речі і поїхали. Я потім ще довго плакала від обpази.

Чоловік на мене теж образився, каже, що я могла б іще потерпіти, щоб свята разом відсвяткувати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.