МОЯ НЕВІСТКА НІЧОГО НЕ РОБИТЬ: СПИТЬ, ЇСТЬ І В ІНТЕРНЕТІ СИДИТЬ. СПИТЬ ДО ПЕРШОЇ ГОДИНИ ДНЯ. ПОТІМ ПІДНІМАЄТЬСЯ, П’Є ЧАЙ, МОЖЕ ЩОСЬ ПРИБРАТИ НА ШВИДКУ РУКУ, ПРАННЯ СТАВИТЬ, РАЗ В КІЛЬКА ДНІВ ГОТУЄ ГАРЯЧЕ НА ВЕЧЕРЮ. З ЦИМ НЕ ОСОБЛИВО ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ, РОБИТЬ ЩО ПРОСТІШЕ. І ВСЕ! ЙДЕ В СВОЮ КІМНАТУ, ВКЛЮЧАЄ КОМП І СИДИТЬ ТАМ ДО ВЕЧОРА. Я БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ НА ЦЕ ДИВИТИСЯ, МІЙ СИН ПРАЦЮЄ, А ВОНА – ВІДПОЧИВАЄ

Лінива невістка.  – Невістці двадцять п’ять, а вона нічого не робить: спить, їсть і в інтернеті сидить. І так цілі дні безперервно! – обурюється пенсіонерка Валерія Едуардівна. – Ніде не працює і роботу не шукає! Нікуди не ходить, ні з ким не спілкується. Дітей у них теж поки немає! За матеріалами

У мене просто в голові не вкладається все це. Амеба, і та активніше живе. Я вже у сина питаю, може, вона хвора? Ну тому, що не може здорова людина вести такий спосіб життя, тижнями на вулицю не виходити …

… Син Валерії Едуардівни, двадцятидев’ятирічний Артур, в шлюбі вже четвертий рік. З дружиною Світланою вони з дня весілля жили окремо від батьків. Але зараз нарешті купили свою квартиру, роблять ремонт, і, оскільки зайвих грошей немає, попросилися тимчасово пожити у свекрухи.

У Валерії Едуардівни і її чоловіка простора чотирикімнатна квартира, і вони без проблем виділили дітям одну з кімнат.

Те, що Свєта не працює, Валерія Едуардівна знала давно, особливо цього не схвалювала, але з критикою не лізла. Артура це влаштовує, і нехай. Власне, і зараз свекруха молодих не критикує. Просто тепер все це безпосередньо перед очима, і Валерія Едуардівна дивується.

– Артур на роботу йде о восьмій ранку, – розповідає Валерія Едуардівна. – Встають разом, вмиваються, вона готує йому сніданок, проводжає … і йде досипати! Спить до першої години дня. Потім піднімається, п’є чай, може щось прибрати на швидку руку, прання ставить, раз в кілька днів готує гаряче на вечерю – м’ясо там, суп, гарнір. З цим не особливо переймається, робить що простіше. І все! Йде в свою кімнату, включає комп і сидить там до вечора …

– Так, може, вона на комп’ютері працює з дому? Зараз для того, щоб працювати, не обов’язково в офіс ходити. Можна тексти писати, перекладати з іноземної мови, фотки обробляти, проекти клепати в різних програмах. Хто що вміє, той те і робить …

– Ні, це не той випадок точно! – зітхає Валерія Едуардівна. – Я спеціально у неї цікавилася – мовляв, Світланко, чим займаєшся, що читаєш? .. Нічого корисного вона не робить. Вишиває під серіали, цих вишивок вже сотні, напевно, нікому вони не потрібні, лежать на полицях стопками. На форумах тупить, читає в мережі всяку муть, типу страшних історій про привидів і перевертнів, тьху! Деградація цілковита, в загальному …

– Але чоловіка її все влаштовує? Не скаржиться ж?

– Начебто влаштовує … Артур приходить ввечері пізно, о десятій годині. Вона його годує на кухні, базікають про те, про се, потім в своїй кімнаті кіно дивляться і спати. А вранці все спочатку. Він на роботу, вона – в ліжко, і спить до обіду …

– Ну … за великим рахунком, а що їй робити ще? Картоплю підгортати, огірки поливати, корову доїти? Так ми в місті живемо, немає тут цього всього. Сидить удома, шкарпетки чоловікові пере та котлети крутить, і то добре … Пощастило вам з невісткою. Спокійна домашня дівчинка, нікуди не рветься, неpви нікому не мотає …

– Але їй двадцять п’ять років! – обурюється Валерія Едуардівна. – Як можна спати по тринадцять годин поспіль і їсти, і більше нічим не цікавитися? Я в свої двадцять п’ять вчилася, підробляла, дитину вже мала! .. Головне, ні подруг у неї, нікого, ні з ким не зустрічається, ніхто їй ніколи не дзвонить …

– Слухайте, ну були б подруги, ви б теж незадоволені були. Бурчали б, що син оре на роботі, а ця з подругами розважається …

– Хм. Ну не знаю … У будь-якому випадку, нездорово це все. Я її про роботу запитала, кажу, може, допомогти тобі щось знайти? Скажи, в якій сфері. Адже зараз стільки можливостей, можна на будь-які курси піти, тим більше в молодому віці. Кажу, якщо справа в грошах, то ми допоможемо! Вона відмовилася навідріз, каже, не потрібно нічого, спасибі, нас з Артуром все влаштовує! Я кажу, Світланка, а може, ти чекаєш дитину? Тоді, звичайно, зараз не про роботу треба думати … Але вона на мене так подивилася!

– Може, проблеми з цим? Випадково наступили на болючий мозоль …

– Ну якщо проблеми, можна ж сказати по-людськи, напевно? Ми б підключилися з батьком, грошима допомогли, у мене купа знайомих лікарів. Та й не видно, що вона лікується, чи щось взагалі робить в цьому напрямку. Нікуди не ходить абсолютно, кажу ж. Цілодобово вдома, перед компом …

-Навіть не знаю, що вже робити. Але далі так тривати не може, мій син працює, а вона – цілими днями відпочиває.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.