Десь півтора роки тому я стала щасливою дружиною свого коханого чоловіка. Правда, моя мама вічно чомусь знаходить якісь одні недоліки в моєму чоловікові. І чесно кажучи, вона не дуже рада, що я вийшла заміж за нього. На її думку ми занадто поквапилися. Але ми і так з моїм коханим зустрілися рік на відстані.

Справа в тому, що ми жили у різних містах. А познайомилися на відпочинку і стали тим винятком, коли легкий курортний роман переріс у справжню історію щирого та вірного кохання. Незважаючи на велику відстань, коханий в перші ж вихідні після нашого знайомства приїхав до мене в гості. А через місяць вже зробив мені пропозицію стати його дружиною і подарував неймовірну красиву каблучку, це було для мене неймовірним щастям. Власне кажучи, цілий рік ми не просто зустрічалися, а готувалися до пишного весілля. Знайомі не вірили, що ми дійсно одружимося, але ми це зробили. І вже другий рік живемо щасливою сім’єю, на подив людям.

Відразу після весілля я переїхала жити до свого чоловіка, а свою квартиру стала здавати в оренду. Але те, що зробили з нею останні квартиранти, поставило нас з чоловіком перед серйозним вибором. Справа в тому, що люди, які знімали у мене квартиру, виявилися зовсім нехорошими та неохайними людьми, адже знайти порядну людину, щоб здати їй квартиру доволі не легко, той, хто пробував це зробити, зрозуміє мене. Мої орендарі постійно влаштовували гучні вечірки, через які сусіди постійно телефонували мені і скаржилися не на жарт по декілька разів. А в підсумку наша квартира була такою забрудненою: чорні затерті шпалери, пошкрябані двері, навіть плитка у ванній посипалася. Вони відразу з’їхали, не сплативши нам за ремонт. Пам’ятаю тоді нам з чоловіком довелося добре витратитися, щоб привести квартиру в належний стан, ми заново робили хороший ремонт. Але після таких подій бажання пускати туди інших мешканців повністю зникло, адже нам все це набридло. Так квартира і стоїть пусткою без діла. А нам з сімейного бюджету доводиться оплачувати за неї комунальні платежі.

Так ось, у нас стало питання в зв’язку з цим. Ми думаємо, що було б непогано, якби ми з чоловіком продали мою однокімнатну квартиру і його, в якій ми зараз живемо, і придбали простору та красиву трикімнатну квартиру в центрі міста поблизу до роботи, це був би ідеальний варіант, адже залишити одну квартиру, щоб стояла без діла теж не варіант. Ми зважили, що це дуже хороша ідея. Дітей у нас поки немає, але в майбутньому ми їх плануємо. І нам буде все одно тісно там, де ми живемо зараз. А так як раз облаштуємо нове житло потихеньку, поки у нас немає діток, то ми всі гроші зможемо вкладати в ремонт нової квартири. Такі думки у нас з чоловіком лише додавали оптимізму та почуття щастя.

Але і його батьки, і моя мама категорично проти такого рішення. Вони кажуть, що трикімнатна квартира для нас буде дуже витратною в плані оплати комунальних послуг. Та й другу квартиру ми просто подаруємо своїй дитині, коли виросте. А так нібито доведеться трикімнатну назад розмінювати.

А у моєї мами ще й інший мотив є, про який вона зізналася мені не відразу. Вона просто впевнена, що ми з чоловіком можемо розлучитися, і тоді нам доведеться займатися ще й розподілом спільно нажитого майна і тоді можуть виникнути якісь проблеми. Я тут зовсім не розумію свою маму.

У нас з коханим все добре, і за півтора року ми з ним жодного разу не сперечалися серйозно. Для мене мамині аргументи не грають ролі абсолютно ніякої. Але все ж є ще і батьки чоловіка. І ми з коханим не знаємо: вчинити по-своєму або все ж прислухатися до думки старших? Можливо у когось буде слушна порада, бо ми не хочемо сваритися з батьками, але чому ми самі, вже дорослі люди, не можемо розпоряджатися своїм майном.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Джерело