Зовиця не хоче, щоб свекруха нам допомагала.

– Вирішила я в серпні виходити з декрету! – розповідає двадцятисемирічна Лілія. За матеріалами

– Гроші потрібні. Доньці буде вже рік і три місяці, з нею зголосилася сидіти свекруха. Всіх все влаштовує, окрім … зовиці, старшої сестри чоловіка! Вона дізналася про те, що мати їде до нас, і просто у нестямі! Обриває нам телефони – «так не можна», «що ви таке придумали», «залиште мати в спокої» … Ну ось її-то яке діло в цьому у всьому? Тільки її дозволу запитати забули! ..

Лілія з чоловіком приїхали в столицю чотири роки тому, зняли крихітну житлоплощу, влаштувалися на роботу.

У планах було посилено працювати, збирати початковий внесок, через п’ять-шість років взяти іпотеку і тим самим закріпитися в столиці. І спочатку все йшло добре, навіть з випередженням графіка.

Але потім в процес втрутилися обставини – а саме, несподівана звістка про дитину. Рік тому народилася дитина, і з грошима стало туго. Які вже тут накопичення, коли доводиться знімати житло і жити втрьох на одну зарплату.

– А тепер малятко наше трохи підросло, треба мені виходити на роботу і допомагати чоловікові! – пояснює Лілія. – Але куди дитинку? Ми вже і так, і сяк думали. Няню наймати сенсу немає, це вся моя зарплата буде йти. Мама моя допомогти не може, вона ще молода і працює. А свекруха давно на пенсії. Подзвонили їй, запитали … Звичайно, якби вона відмовилася, ніяких претензій і обpаз б не було. Але вона погодилася! Спасибі їй! ..

У свекрухи Лілії, Тамари Борисівни, крім сина, є ще й дочка Мирослава, якій майже сорок. Дочка теж свого часу виїхала з села, вийшла в столиці заміж за досить забезпеченого чоловіка, народила одного за іншим двох дітей.

Діти вже підлітки, але Мирослава досі не працює: зарплата її чоловіка це дозволяє. Господарством, при наявності домробітниці, вона теж не перевантажена.

– Вільного часу у неї багато, ось вона і пхає носа в усі питання, навіть ті, які її зовсім не стосуються, – пояснює Лілія.

З братом Мирослава близько не спілкується, не дивлячись на те, що тепер вони обидвоє в столиці – правда, в різних районах, досить далеко один від одного, але все ж. Само собою зрозуміло, і не допомагала брату ніяк.

На племінницю, наприклад, за рік подивитися так і не вибралася – хоча на народження прислала з кур’єром невеликий подарунок, і на цьому все.

У той же час досить тісно Мирослава спілкується з матір’ю, яка живе в селі. Років сім тому вона купила матері ноут, навчила користуватися соцмережами, і дзвонить практично кожен день. Дізнається новини, справляється про здоров’я, про плани, вітає зі святами і так далі.

Звичайно, мати поділилася з дочкою планами щодо того, що збирається їхати в столицю сидіти з онукою, і Мирославу, за висловом Лілії, від цієї новини просто «рве на частини»

– А ти знаєш, що матері шістдесят сім років? – з обуренням вимовляє невістці по телефону Мирослава. – З однорічною дитиною вона може і не впоратися! У неї не найміцніше здоров’я, тиск, спина болить, їй відпочивати треба, а не з однорічною дитиною сидіти! Відчепіться від матері! Вирішуйте свої проблеми без неї. Я зі своїми дітьми сиділа сама, мені ніхто не допомагав!

Лілія в шоці від такого напору зовиці.

-Я взагалі навіть не знала, що у неї мій телефон є, дуже здивувалася, коли вона мені зателефонувала в перший раз! – розповідає Лілія. – Ми ледь знайомі, бачилися лічену кількість разів. І тут – ні «здрастуй», ні «як справи», а відразу шквал обурень і докорів … Начебто це особисто їй доведеться сидіти з нашою дитиною!

Брата Мирослава теж дістає.

– Ти невдаха! – кричить вона йому в телефонну трубку, – нищеброд! Збирай манатки і повертайся в село! Не хочеш? Тоді заробляй нормально, щоб не вішати свої проблеми на матір, і наймай своїй дитині няньку! .. Чоловікові отримувати таку зарплату, як у тебе, просто соромно! Влаштовуйся на другу роботу, йди вагони грузи по ночах! ..

Загалом, зовиця буквально лягає кістьми, намагаючись не допустити приїзду матері до брата …

Фото ілюстративне, з вільних джерел.