Моя дружина пішла до багатого однокурсника, думала усі подруги тепер їй заздрити будуть. Але навіть вона не очікувала, що станеться через місяць.

Одружені ми були з Люсею майже років п’ять. Потім, ми розійшлися. Розійшлися не з моєї ініціативи. Розлучення, захотіла вона. Я іноді навіть замислювався, навіщо ми взагалі одружилися. За матеріалами

Я не можу сказати, що у мене до неї були сильні почуття. Це більше було схоже просто на захоплення, яке дуже швидко пройшло. Ми виявилися абсолютно різними. У нас різні погляди на життя, різні інтереси.

Люся завжди була схиблена на матеріальних благах. Їй завжди все було мало. Я не можу сказати, що мало заробляв. Була своя квартира, машина.

Могли дозволити собі з’їздити у відпустку до моря. Але цього всього їй було мало. Вона ставила завжди мені в приклад, мого однокурсника Андрія.

Мовляв, тільки подивися як він живе. І квартира є, і заміський будинок і відпочиває він, на островах на березі океану, не те що ми.

Я завжди їй говорив, що заздрість це погане почуття, задовольняйся тим, що у тебе є. У інших і цього немає. Але вона завжди сміялася над моїми словами. Люся була з дитинства балуваною.

І ніколи не знала, то таке жити в нужді. Її батьки завжди їй все дозволяли. Батько займав посаду, мати просто сиділа вдома.

Люся сама також не звикла працювати, хоч і мала освіту. Я її особливо не змушував, але і вона сама не мала такого бажання, вважаючи що її робота, стежити за собою, відвідуючи всякого роду салони.

Спілкувалася вона з такими ж подружками як і вона сама. І дуже часто, збираючись всі разом, вони починали обговорювати чоловіків.

З їх мови не сходив мій однокурсник Андрій. Їм було не зрозуміло, чому він досі не одружений. Маючи все, він не поспішав заводити сім’ю.

Кожна таємно зітхала про нього. Крім того що він був заможним чоловіком, так ще й красень за зовнішнім виглядом.

На скільки я знаю, Андрій не збирався поки одружуватися. Йому і так, було не погано. Він дозволяв який-небудь дівчині пожити у себе з місяць, а потім просто виставляв її геть за непотрібністю.

Я не можу сказати, що ми з ним дружили, але відносини між нами були цілком приятельські. Якось на одному заході, де я був присутній зі своєю дружиною, був також і Андрій.

Моя Люся проговорила мені всі вуха, як він одягнений і як добре тримається. Мені це вже так набридло, що я просто запропонував їй, сказати йому про це особисто.

Я не думав, що вона вирішить це зробити всерйоз. Люся підійшла до нього і почала відкрито з ним спілкуватися.

Я в той вечір, випив досить таки забагато. Не пам’ятаю як опинився вдома. Але вранці, мене розбудив дзвінок Андрія.

Він подзвонив і сказав мені:

– Друже, вибач, але так вийшло. Сам не знаю як, та й толком не пам’ятаю, але я з твоєї Люсею прокинулися разом. Просто не хочу тобі брехати, та й щоб ти дізнався це від когось іншого. Ну ось так вийшло.

Я, якщо чесно, навіть зітхнув з полегшенням. Сказав йому, щоб він не переживав з цього приводу. Мені така дружина, не потрібна.

Люся, навіть не спромоглася мені самa все розповісти. Вона просто не дзвонила і не приїжджала. Вирішила, що життя її вдалася і вона стане приводом для заздрості своїх подруг, що змогла обкрутити такого красеня.

Наївна. Вже через тиждень, вона набридла Андрію і він її вигнав. Люся хотіла повернутися до мене, але мені це вже було не потрібно.

Я познайомився з простою дівчиною з маленького містечка, якій особливо і не треба зірок з неба. А з дружиною вирішив розлучитися. Я робив все, щоб у моїй сім’ї був достаток, але моя дружина того не цінувала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.