Ольга і Тетяна познайомилися в юності: їхні чоловіки були друзями дитинства. Так сталося, що у обох подружок були схожі проблеми: не було дітей. Через десять років Таня, після тривалого лікування, все ж народила дочку і була безмежно щаслива. У Олі нічого не виходило. В кінцевому підсумку чоловік пішов до 18-річної дівчини зі словами: «Вона мені народить сина!» Та несподівано підкралося горе, яке змінило життя подруг назавжди.

Ольга і Тетяна познайомилися в юності: їхні чоловіки були друзями дитинства. За матеріалами

Будучи сусідками, молоді дівчата постійно зустрічалися для обміну досвідом сімейного життя, для обговорення своїх проблем і просто для відпочинку: погуляти по місту, відвідати магазини, відпочити в кафе.

Так сталося, що у обох подружок були схожі проблеми: все не було дітей по їхній власній дурості.

Історія Олі проста, на перший погляд: тільки одружилися і місяці після весілля не пройшло, як дізналася про те, що чекає дитину.

Тоді ще дитина в плани молодят зовсім не вписувалася. Жили у свекрухи, свого кута не було, тому Оля і піддалася на умовляння молодого чоловіка, в надії, що з часом народить дитину пізніше.

Та тільки не вийшло так, скільки не пробували, але так і не вдалося.

А історія Тані чимось схожа на Оліну: на зло чоловікові вона теж вирішила не народжувати.

В результаті обидві жінки не могли довгий час народити дитину, що призводило їх у зневіру. Так що, це спільне горе їх ще й об’єднувало.

Через десять років Таня, після тривалого лікування все ж народила дочку і була безмежно щаслива.

У Олі нічого не виходило, незважаючи на всі спроби змінити ситуацію. В кінцевому підсумку чоловік пішов до 18-річної дівчини зі словами: «Вона мені народить сина!»

Як-же він помилився! Оля незабаром народила дочку, сходивши на побачення з якимось випадковим знайомим, який, до речі, залишився в повному невіданні про своє батьківство. А ось молода 18-ти річна жінка колишнього чоловіка Олі так і залишилася бездітною: проблема виявилося не в жінці, а в чоловікові!

Подруги вже давно роз’їхалися в різні кінці міста, але як і раніше підтримували відносини.

Скільки сліз було пролито на плечі Тані після розставання Олі з чоловіком! І скільки радості було у подруг в моменти щастя! Будь-які негаразди і падіння подружки переживали спільно і міцніше їх дружби, як здавалося, немає нічого.

Летіли роки, змінювалося все. На порозі свого п’ятдесятиріччя Таня дізналася, що вона хвора.

Тетяна назбирала грошей по рідні-знайомим і зателефонувала своїй єдиній за все життя, кращій подрузі Ользі з проханням повернути їй гроші, які та займала на розвиток бізнесу. Нехай і невелика сума, але все-таки не зайва, щоб нашкребти з світу-по-нитці, як то кажуть.

Та тільки в трубці абсолютно несподівано для Тетяни пролунав смішок, крізь який «подруга» їй з зухвалістю сказала:

-Гроші? Ти в своєму розумі? Гроші займають не для того, щоб віддавати! Поки є на світі такі простушки, як ти, треба користуватися! Ти одна з усіх моїх знайомих позичила мені такі гроші, хіба нормальні люди будуть ними розкидатися? І запам’ятай: жодних грошей я від тебе не отримувала!

Чи зможеш мені пред’явити розписки або квитанції? Ні? Ну тоді нам і говорити з тобою нема про що!

Тетяна сиділа, розглядаючи візерунок на клейонці столу. До вирішальної поїздки залишалося ще два тижні, а для неї, хворої жінки вже й життя втратило сенс.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.