Бувають дні, коли я замислююся, чи правильно вчинила. Зрештою, я пішла легким шляхом, поранивши свого нареченого. Чи зрадила я любов через гроші? Звичайно, багато людей так думають, особливо в моєму безпосередньому оточенні. Але це не цілісна картина історії, яка зрештою набагато складніша.

Ми з Мар’яном познайомилися відразу після закінчення школи. Я влаштувалася в магазин касиром, а він працював на складі, який постачав нам продукцію. Я не відразу зрозуміла, що він щодня щось купував, просто щоб поспілкуватися зі мною біля каси. Це помітив лише начальник зі сміхом! Нам обом було ніяково, але тоді я не пошкодувала про свої дії, бо завдяки їм Мар’ян перестав приховувати свої наміри і запросив мене в кіно.

Ми швидко порозумілися, оскільки виявилося, що ми походимо з подібного походження. Ми обоє були з бідних сімей. Він виріс без батька, а мати все життя хворіла.

Я боялася свого батька – він частенько випивав…

Я багато разів дивувалася, чому моя мати не розлучилася з моїм батьком. Адже їй тоді було б легше. Але вона, ймовірно, ставилася до подружньої обітниці, як до обов’язку, що зобов’язує людей на все життя, незважаючи ні на що. У будь-якому випадку, я визнаю, що мій тато міг бути милим, коли він не пив. Але це було рідко.

У будь-якому разі, ні я, ні Мар’ян, нічого не отримали від батьків; нам слід було сподіватися лише на себе з самого початку. Нам двом було легше, ніж на самоті. Ми разом орендували квартиру і почали влаштовувати її по-своєму. Вона була занедбана, бо в ній жила стара бабуся, яка роками не дозволяла нікому зі своєї родини прибирати.

Ми все перефарбували, зробили невеличкий ремонт. Родич господаря, який доглядав за квартирою, був радий побачити її після змін. Кілька місяців по тому він повідомив нам, що бабусі не стало і що після завершення формальностей щодо спадщини, квартиру будуть продавати.

– Ви можете купити її, навіть, якщо будете частково давати гроші, – сказав він.

Спочатку нас привабила ця пропозиція. Зрештою, власна квартира була нашою мрією. Але потім ми зрозуміли, що не маємо грошей навіть на перший внесок.

Тоді на допомогу нам прийшла моя мати, яка сказала, що її подруга працює менеджером ресторану, і варто попроситись до неї на роботу. Було лише одне але, цей ресторан знаходився в іншому місті.

– Вона винна мені дещо… Я ніколи нічого від неї не вимагала, тому не думаю, що вона мені зараз відмовить у твоєму працевлаштуванні.

Спочатку я вагалася їхати, але це був насправді наш великий шанс!

Галина виявилася дуже приємною людиною. І ресторан був високого рівня, а не просто кафешка. Вечорами він починав працювати як нічний клуб, але я, хоч зарплата тоді була вищою, вважала за краще працювати вдень. Я не очікувала, що моя щоденна робота буде найбільшою загрозою для наших з Мар’яном стосунків!

Андрій був постійним клієнтом ресторану. Чоловік, старший за мене на десять років, ідеально одягнений, стильний… Він приходив на обід, вибирав найпоширенішу страву дня і їв її мовчки, гортаючи телефон. Іноді я бачила його також у компанії різних підрядників, з якими він обговорював справи. Він здався мені спокійним, впевненим у собі та владним.

Я думала, що він не звертає на мене уваги, тому, коли одного разу він приємно заговорив зі мною українською, я здивувалася.

З цього дня Андрій почав розмовляти зі мною, і я повинна визнати, що він зробив це мило. Я дізналася, що він живе в цьому місті, і у нього власний бізнес. Через кілька тижнів він також багато знав і про мене – про Мар’яна та квартиру, на яку я збираю гроші.

Одного разу він несподівано запропонував мені роботу в його будинку за набагато більші гроші, ніж я заробляла у ресторані.

– А чим я можу бути корисною? Я не знаю, чи впораюсь з такою роботою на відмінно? – сказала я.

Він сказав, що не прискіпливий у цьому плані, а мені й справді були потрібні гроші, тому я погодилася.

Тоді я думала про нього лише як про друга, який хоче допомогти бідній дівчині. Мені і в голову не спадало, що я можу йому сподобатися.

Я стала свого роду помічником, в основному моїм завданням було заварювання кави, і з самого початку мені здавалося, що за таку незначну роботу я отримую занадто багато грошей!

Але Андрій ніколи не робив нічого, що змушувало мене підозрювати, що він мав до мене якісь злі наміри. Його поведінка завжди була бездоганною, галантною. Він запитав мене про мого хлопця, і навіть попросив, щоб я привела його при нагоді в гості. Коли він стискав руку Мар’яна, мені вперше спало на думку, що це було не просто привітання двох чоловіків, а рукостискання суперників!

Після цього візиту Андрій почав робити маленькі кроки у моєму житті. Він сказав, що у нього є два квитки на знамениту театральну виставу, і якщо я хочу, я можу піти з ним. Наступним кроком було моє день народження, про яке він якимось дивом дізнався, і з цієї нагоди запросим мене до ресторану.

З часом я почала отримувати від нього подаруночки, і я знаю, що вони спокусили мене, як дитину.

Вам може бути дивно, та я ніколи насправді не отримувала жодних подарунків, а тут раптом Андрій почав засипати мене ними і не хотів нічого взамін! Андрій весь цей час тримався ввічливо на відстані. Потім я зрозуміла, що він дуже хоче, щоб я зробила перший крок… І я зробила.

На іменини я купила Андрію дрібничку, він був у захваті, постійно повторював, що це не потрібно і я без потреби витратила гроші, які збираю на квартиру, я просто підвелась на ноги і поцілувала його! Це і стало проривом у наших відносинах. Через три місяці ми стали коханцями.

Мене мучила совість. Я не так собі все це уявляла! Раніше я розмовляла з Андрієм про те, щоб він допоміг Мар’яну влаштуватись на хорошу посаду. У нас були плани! Що тепер?

Андрій навіть не хотів слухати про те, що я його коханка. Він одразу офіційно почав говорити про мене в компанії як про свого партнера, відсікаючи всі чутки, які були мені неприємні. Я була йому вдячна, але іноді здавалося, що все це відбувається надто швидко.

Мені хотілося жити, не турбуючись про завтрашній день, а не думати де ж взяти гроші.

Як офіційний партнер Андрія, я просто почала насолоджуватися достатком! У його квартирі сама ванна була розміром в мою квартиру, і раптом це прагнення купити цих нещасних вісімнадцять метрів власності здалося мені жалюгідним…

Але я хвилювалась також і про Мар’яна, до якого я все ще щось відчувала і не хотіла йому нашкодити. Моє серце стиснулося, коли він із задоволенням розповідав про наші спільні плани по телефону, тоді як у мене вже були свої. Я не знала, як про все це йому повідомити, щоб не ранити його серце.

Одного дня я попросила Андрія, щоб його водій відвіз мене до Мар’яна. Він був дуже радий і почав говорити, чому я не попередила його, він прийшов би зустрічати мене з поїзда. Але усмішка на його обличчі згасла, коли він раптом зрозумів, що я приїхала на позашляховику, що стояв перед будинком. Він одразу все зрозумів!

Мої прохання про те, щоб ми стали друзями, не допомогли. Я навіть хотіла дати йому всі гроші, які я заробила до цього часу, щоб придбати квартиру, але він відмовився їх прийняти! Він побажав мені удачі і мало не вигнав мене з дому. Зі сльозами, я вирушила в дорогу назад до Андрія, і звідти багато разів намагалася поспілкуватися з Мар’яном. Без результату.

Шкода… Я думала, принаймні він мене зрозуміє. Я все життя була бідною, і Андрій може забезпечити мені високий рівень життя.

Невже це дивно, що я вирішила це зробити? Крім того, мій новий коханий також хотів допомогти Мар’яну з роботою, і я впевнена, що завдяки йому мій колишній хлопець жив би на високому рівні. Чому він цього не зробив?

Через любов до мене? Почуття, знаєте, проходить, а дружба залишається. Можливо, я не люблю Андрія, але я чудово почуваюся з ним, довіряю йому, і це важливо у стосунках. Шкода, що Мар’ян не прийняв моєї пропозиції про дружбу. Я вважаю, що він багато втратив через це, бо може не отримати другого такого шансу у своєму житті. Я вирішила використати свій.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – polki

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело