Цього вечора Оксана повернулася додому не сама, поруч з нею стояла її старенька бабуся з торбинкою. А у ній всередині було лише халати, 2 нічні сорочечки і постільна білизна. Чоловік стояв ошалений і не міг зрозуміти, що відбувається, тому одразу повів її в іншу кімнату. Оксана ж повідомила, що від сьогодні її бабуся буде жити з ними.

– Оксано, мені жаль твою бабусю, що вона хвора і зовсім одна. Але чому ти не порадилася зі мною перед тим, як приймати таке важливе рішення? Я не розумію, чому вона має жити саме з нами, адже твоя мама, її рідна донька, могла б до себе взяти. Все одно сидить вдома, на роботу не ходить, а ми як маємо і за старою дивитися і гроші заробляти. А якщо ти ще дитину народиш? Як будеш з цим всім справлятися? Не забувай, що у тебе ще і чоловік є.

– Як ти можеш так її називати? Це моя бабуся! Рідна. Вона дуже важлива для мене. Моя мама всю молодість тяжко працювала, а виховувала мене саме бабуся. Вона для мене вірний друг, завжди підтримувала у важкі моменти. Якби не вона, я б не стала тією, ким я є зараз. І чого ти маму згадуєш? Ти ж знаєш, що у неї зараз проблеми зі здоров’ям, а ми двоє молодих не можемо доглянути за бабусею?

– Ой, твоїм родичам завжди щось від тебе треба. Ти не забувай, що є ще такий варіант, як будинок для літніх людей. Знайдемо хороший і відправимо бабусю на курорт! Буде ще краще, ніж в нас.

– Я ніколи на таке не погоджусь.То можна сміло говорити про те, що матір мене теж могла здати в дитячий будинок, поки працювала. А що ж? Там теж доглядають та ще й друзів можна завести. Як ти мені можеш таке пропонувати? Вона заслужила на те, щоб останні роки свого життя прожити поруч з рідними. Моя бабуся дуже хороша, вона не буде нам заважати, от побачиш!

– Не комфортно мені жити зі старими людьми. Вони і не доглядають вже за собою…

– Ти розумієш, що колись твої діти скажуть такі ж слова про тебе, як тоді ти себе почуватимеш?

– То вже буде потім, не треба мене зараз лякати. Краще обирай: я або твоя родина. Мені ще не скоро до цього, я навіть не думаю про таке.

– Я вибираю свою сім’ю. Обираю любов, відданість, турботу та повагу. А ти йди, тобі цього ніколи не зрозуміти.

Тоді чоловік пішов збирати речі і переїхав цього ж дня.

Бабусі було дуже не комфортно за всю цю ситуацію, адже вона усвідомлювала, чому Оксану покинув чоловік. Сама Оксана дуже сумувала за коханим, але розуміла, що вчинила правильно. Бабусі щодня ставало все гірше, а через місяць її не стало. Поки Оксана працювала, за старенькою дивилася її донька — щодня приходила і прибирала, готувала. Оксана буле дуже щаслива, що весь цей час вони провели  гуртом — вона, бабуся та матір. Саме в такі моменти розумієш всю цінність сім’ї.

А незабаром Оксана вийшла заміж і її нітрохи не засмутило те, що її чоловік жив зі своєю бабусею, старенькою, але дуже доброю та милою жінкою.

Джерело