Після мого заміжжя ми жодного дня з моєю мамою не жили. У чоловіка свій будинок, в ньому ми і живемо. Моя мама, Вероніка Петрівна, живе в тому ж місті, їхати до неї від нас на маршрутці хвилин 20 плюс дорога до її квартири ще хвилин 20.

Квартира у неї велика, трикімнатна. Поки вона працювала, і сім’я молодшого брата жила з нею, ми її місяцями не бачили і не чули. Так, іноді, по великих святах. Брат з дружиною розлучилися, і він поїхав до великого міста на заробітки, там і залишився. Племінники виросли і теж роз’їхалися хто куди. І мамі стало нудно.

Кросворди вона всі розгадала, хобі та захоплень не має – суцільна пустка в життя. І тут вона згадала про наше існування. Мама для її віку, ще здорова людина і може зі своїми проблемами поки сама справлятися. Магазини, лікарня поруч з її будинком, мобільним телефоном користуватися вміє, сусідки-подружки чуйні. Приводу у мене для занепокоєння немає.

Але вона раптом захотіла бути ближче до моєї сім’ї, мої домашні до цього вторгнення були не готові. Я кравчиня, працюю вдома, в міру завантаженості, а мамі здається, що якщо я вдома, то можу виконувати її забаганки. Наша дочка відповідальна студентка, підробляє за майбутньою спеціальністю, спати лягати рано і встає рано, щоб все встигати.

Чоловік після роботи, любить займатися нашим невеликим господарством: сад, город, кури. З сусідами побалакає і йде дивитися улюблені передачі і серіали. Все всіх влаштовує, кожен в нашій родині на своєму місці. І тут в наше життя проникла мама. Весь порядок зруйнувався. Мені потрібно швидше замовлення виконувати, а вона з розмовами пристає або терміново потрібно її навчити користуватися інтернетом.

Поки я шила, не помітила, як вона грядки чоловіка переробила. Він увечері тільки красномовно пихнув, але я все зрозуміла.

Я їй кажу: «Мамо, їдь додому, подружки за тобою скучили. Ми самі зі своїми справами впораємося». Образилася, але поїхала. А через тиждень знову повернулася.

Чоловік не задоволений. Теща йому без кінця поради роздає, в його господарство проникла. Увечері пульт від телевізора з рук не випускає, дивиться свої передачі. Дочка нервує, вранці рано вставати, а бабуся півночі телевізор дивиться. Я вже мамі м’яко натякала, говорила прямо, а вона ніби не чує.

Все в родині з її приїздом шкереберть пішло. Мабуть не уникнути того, що я мамі прямо скажу, що вона нам заважає. І образиться мама на мене на все життя і розповість усім, яка я дочка погана, а заодно і зять з онукою. Але вона сама винна, спокій моєї сім’ї для мене дорожчий.

Джерело