Коли моя сестра народила дитину, мені почала часто телефонувати мама. Спочатку цікавилася, як у мене справи, а через тиждень почала просити гроші. Але просила вона не для себе, плакала, що Тані на життя не вистачає. І я вирішила більше не мовчати.

Ми з Таньою, моєю молодшою ​​сестрою, ніколи не були в близьких відносинах. Хоча і різниця у віці у нас всього 3 роки, але ми завжди були дуже різними. Я – розумна, Таня – красива. Так говорили батьки. За матеріалами

Мені дійсно легко давалося навчання. Для отримання п’ятірок я не зубрила і не сиділа ночами за книжками. Виручала хороша пам’ять і природні здібності. Вчитися я любила.

А ось сестрі чи здібностей не вистачало, то чи нецікаве навчання їй було, але вона вище трійок рідко отримувала. Вона у нас завжди була така воображуля, кокeтка, з молодших класів загравала з хлопчиками, завжди шанувальники у неї були. Мене вона завжди висміювала і дражнила зубрилкою.

Я добре закінчила в школу, поступила в фінансовий інститут, з четвертого курсу стала працювати неповний день. Танька хотіла піти після 9 класу, але батьки наполягли, щоб вона закінчила середню школу. Насилу, але вона впоралася – мабуть, її просто пошкодували вчителі. Одні наряди, косметика і хлопці на розумі у неї були. Я намагалася іноді напоумити молодшу сестру, мовляв, візьмися за розум, навчися спочатку, від цього твої успіхи в житті залежать, але вона тільки сміялася.

– Це тобі вчитися треба, – кокeтливо говорила вона. – А я заміж вдало вийду за чоловіка забезпеченого і працювати зовсім не буду. Мені не треба це.

Після школи батьки відправили її в коледж, який закінчити вона не змогла. Вилетіла з другого курсу. Тут і роман у неї закрутився, ніби серйозний. Чоловік старший за неї був, все подарунки дарував, розважатися возив. А потім Танька зрозуміла, що в очікуванні. Обранець не захотів дитини. І одружитися відмовився. І взагалі сказав, мовляв, не знаю, від кого нагуляла. Вирішила сестра народжувати, батьки підтримали.

– Допоможемо, чим зможемо, – сказали.

Я на той час вже з’їхала з батьківської квартири в самостійне життя. Знімати одній квартиру було накладно, хлопця постійного у мене не було. Вирішили поки пожити з подружкою. Інститут закінчила, працювати в повну силу стала, гроші на своє житло збирати. На роботі у мене все виходило, зарплату підняли. З подругами ми кілька разів на рік їздимо відпочивати за кордон. Регулярно концерти всякі відвідуємо, в кафе вибираємося, в спортзал разом ходимо, життя мені моє зараз подобається. Я стала самостійною, живу цікаво і різноманітно.

Таня живе з батьками і одна ростить сина Дмитрика. Я племінника люблю, коли до них приїжджаю, то завжди не з порожніми руками. То якусь дрібничку йому куплю, то іграшку. З грошима у сестри відверто погано. Вона отримує допомогу, як мати одиначка і вийшла позмінно працювати в магазин – за Дмитриком наглядає наша мама. І все одно не вистачає.

Так от мені мати почала спочатку натяками, а потім у відкриту говорити, що раз я добре заробляю, то повинна допомагати сестрі грошима. Регулярно.

– У тебе, мовляв, серце не болить за Танюшку, коли ти по закордонах своїм мотаєшся? – висказала своє невдоволення мати. – Скільки можна б було купити на ці гроші!

– Ти серйозно? – я кипіла від обурення. – Що за нахабність така, мамо? Я все життя намагалася, вчилася заради свого майбутнього, заради роботи грошової. Хотіла життя не сіре, а цікаве. І тепер воно у мене є. Між іншим, 70% Діминого гардеробу – це те, що я племіннику купила. І вам мало? Про які взагалі гроші може йти мова?

– Ти заспокойся, – мама не очікувала від мене такої відсічі. – Все ж сестра вона тобі. Ну ось вийшло так, що батька у Дімки немає. Не кидати ж нам Тетяну, ближче нас у неї немає нікого.

– Ніхто не кидає вашу Таню, – сказала я. – Ти чомусь не думаєш про те, що вона у вас на всьому готовому живе, у вашій квартирі, а я за гроші житло орендую. І електрику за мене ніхто не оплачує. І продукти не купує. Чоловіка у мене немає, подарунків ніхто не дарує. Сама, все сама. А то, що я на відпочинок собі заробляю і на квартиру збираю, так ти правда вважаєш, що я цим з Таньою поділитися повинна ?! Не збираюсь! І так, мені не соромно.

Більше мене цією темою мама не дістає. Тільки при зустрічах дивиться докірливо і зітхає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.